У селі в цей час Диканські баби посередь вулиці сперечаються, яким саме чином наклав на себе руки Вакула, і які дійшли про те чутки бентежать Оксану, вона погано спить ніч, а не знайшовши вранці в церкві побожного коваля, готова плакати. Коваль ж просто проспав заутреню і обідню, а прокинувшись, виймає зі скрині нові шапку і пояс і відправляється до Чубу свататися. Чуб, уражений віроломством Солохи, але приваблення подарунками, відповідає згодою. Йому вторить і увійшла Оксана, готова вийти за коваля «і без черевичків». Завівши сім'єю, Вакула розписав свою хату фарбами, а в церкві намалював риса, та «такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз».

Страшна помста

Святкував колись у Києві осавул Горобець весілля сина, на кою з'їхалося багато народу, і в числі інших названий брат осавула Данило Бурульбаш з молодою дружиною, красунею Катериною, і однорічним сином. Тільки старий Катеринин батько, який нещодавно повернувся після двадцятирічної розлуки, не приїхав з ними. УЖ все танцювало, коли виніс осавул дві дивовижних ікони благословити молодих. Тут відкрився в натовпі чаклун і зник, злякавшись образів.

Повертається вночі Дніпром Данило з домочадцями на хутір. Перелякана Катерина, але не чаклуна побоюється чоловік її, а ляхів, що збираються відрізати шлях до запорожців, про те й думає, пропливаючи повз старого Колдунова замку і кладовища з кістками його дідів. Проте ж на кладовищі хитаються хрести і, один іншого страшніше, є мерці, що тягнуть кістки свої до самого місяця. Втішаючи пробудившегося сина, добирається до хати пан Данило. Невелика його хата, не поместітельна і для сімейства його і для десяти відбірних молодців. На ранок затіялася сварка між Данилом і похмурим, безглуздим тестем його. Дійшло до шабель, а там і до мушкетів. Поранений Данило, але, коли б не благання й закиди Катерини, до речі пом'янувши малого сина, і далі б бився він. Примирилися козаки. Розповідає незабаром Катерина чоловікові сумний сон свій, ніби батько її і є страшний чаклун, а Данило сварить бусурменські звички тестя, підозрюючи в ньому нехриста, проте ж більше хвилюють його ляхи, про яких знову попереджав його Горобець.

Після обіду, під час якого тесть гидує і галушками, і свининою, і горілкою, до вечора йде Данило розвідати навколо старого Колдунова замку. Забравшись на дуб, щоб глянути у віконце, він бачить чаклунську кімнату, казна-чим освітлену, з чудовим зброєю по стінах і миготять кажана.Увійшовши тесть приймається ворожити, і весь вигляд його змінюється: вже він чаклун у смердючому турецькому вбранні. Він викликає душу Катерини, загрожує їй і вимагає, щоб Катерина покохала його. Не поступається душа, і, вражений відкрилися, Данило повертається додому, будить Катерину і розповідає їй усе. Катерина відрікається від батька-боговідступника. У підвалі Данила, в залізних ланцюгах сидить чаклун, горить бісівський його замок, хіба не за чаклунство, а за змову з ляхами назавтра чекає його страту. Але, обіцяючи почати праведне життя, відійти в печери, постом і молитвою умилостивити Бога, просить чаклун Катерину відпустити його і врятувати тим його душу. Боячись свого вчинку, випускає його Катерина, але приховує правду від чоловіка. Чуя загибель свою, просить дружину засмучений Данило берегти сина.

Як і передбачалося, незчисленної хмарою набігають ляхи, запалюють хати і забирають худобу.Хоробро б'ється пан Данило, але куля здався на горі чаклуна наздоганяє його. І хоч скаче Горобець на допомогу, Безпорадність Катерина. Розбиті ляхи, бушує чудовий Дніпро, і, безстрашно правлячи човном, припливає до своїх руїн чаклун. У землянці творить він заклинання, але не душа Катерини є йому, а хтось непроханий; хоч не страшний він, а наводить жах. Катерина, живучи у Горобця, бачить колишні сни і тремтить за сина. Прокинувшись в хаті, оточеній недремним правоохоронцями, вона виявляє його мертвим і сходить з розуму. Між тим з Заходу скаче велетенський вершник з немовлям, на вороному коні. Очі його заплющені. Він в'їхав на Карпати і тут зупинився.

Божевільна Катерина всюди шукає батька свого, щоб забити його. Приїжджає якийсь гість, запитавши Данилу, оплакує його, хоче бачити Катерину, говорить з нею довго про чоловіка і, здається, вводить її в розум. Але коли заговорює про те, що Данило в разі смерті просив його взяти собі Катерину, вона дізнається батька і кидається до нього з ножем. Чаклун сам вбиває дочку свою.

За Києвом ж «здалося нечуване диво»: «раптом стало очевидно далеко у всі кінці світу» - і Крим, і болотний Сиваш, і земля Галицька, та Карпатські гори з велетенським вершником на вершинах.Чаклун, колишній серед народу, в страху біжить, бо дізнався під вершника непрохані особа, що стало йому під час ворожби. Нічні жахи переслідують чаклуна, і він повертає до Києва, до святих місць. Там він вбиває святого схимника, не взявся молитися про настільки нечуване грішника.Тепер же, куди б не правив він коня, рухається він до Карпатських гір. Тут відкрив непорушний вершник свої очі і засміявся. І помер чаклун, і, мертвий, побачив піднялися мерців від Києва, від Карпат, від землі Галицької, і кинутий був вершником у прірву, і мертвяки встромили в нього зуби. Ще один, вищий і страшніше, хотів піднятися з землі і тряс її нещадно, але не міг встати.

Закінчується бувальщина ся старовинної та чудний піснею старця бандуриста в місті Глухові.Співається в ній про війну короля Степана з турчином і братів, козаків Івана і Петра. Іван зловив турецького пашу і царську нагороду поділив з братом. Але заздрісний Петро зіштовхнув Івана з немовлям-сином у прірву і забрав усе добро собі. Після смерті Петра Бог дозволив Івану самому