Короткий переказ твору Вій (Микола Васильович Гоголь)

Саме довгоочікувана подія для семінарії - вакансії, коли бурсаки (казеннокоштним семінаристи) розпускаються по домівках. Групами вони направляються з Києва по великій дорозі, заробляючи прожиток духовним співом по заможним хуторах.

Три бурсака: богослов Халява, філософ Хома Брут і ритор Тиберій Горобець, - збившись в ночі з дороги, виходять до хутора. Стара господиня пускає бурсаків переночувати з умовою, що покладе всіх у різних місцях. Хома Брут вже збирається заснути мертвецьки в порожньому овечому хліву, як раптом входить стара. Блискаючи очима, вона ловить Хому і вспригівает йому на плечі. «Еге, та це відьма», - здогадується бурсак, але вже несеться над землею, піт котиться з нього градом. Він починає пригадувати всі молитви і відчуває, що відьма при цьому слабшає. З швидкістю блискавки встигає Хома вистрибнути з-під старої, схоплюється їй на спину, підхоплює поліно і починає охажівать відьму. Лунають дикі крики, стара падає в знемозі на землю - і ось уже перед Хомою лежить з останніми стогонами молода красуня. У страху бурсак пускається бігти щодуху і повертається до Києва.

Хому закликає до себе ректор і наказує їхати в далеку хутір до багатющого сотникові - читати відхідні молитви за його дочки, що повернулася з прогулянки побитої. Передсмертне бажання панночки: відхідну по ній три ночі повинен читати семінарист Хома Брут. Щоб він не втік по дорозі, надіслана кибитка і людина шість здорових Козаков. Коли бурсака привозять, сотник запитує його, де він познайомився з його донькою. Але Хома сам цього не знає. Коли його підводять до труни, він впізнає в панночку ту саму відьму.

За вечерею бурсак слухає розповіді Козаков про витівки панночки-відьми. До ночі його замикають в церкві, де стоїть труна. Хома відходить до криласі і починає читати молитви. Відьма встає з гробу, але натикається на окреслений Хомою навколо себе коло. Вона повертається в труну, літає в ньому по церкві, але гучні молитви і коло захищають Хому. Труну падає, позеленілий труп встає з нього, але чується далекий крик півня. Відьма падає в труну, і кришка його зачиняються.

Днем бурсак спить, п'є горілку, тиняється по селищу, а до вечора стає все задумчивее. Його знову відводять до церкви. Він креслить рятівний круг, читає голосно і піднімає голову. Труп коштує вже поруч, дивлячись на нього мертві, позеленіли очі. Страшні слова відьмацьких заклинань вітер несе по церкві, незліченна нечиста сила ломиться в двері. Крик півня знову припиняє бісів

ське дійство. Став сивим Хому знаходять вранці ледве живого. Він просить сотника відпустити його, але той загрожує страшним покаранням за непослух. Хома намагається бігти, але його ловлять.

Тиша третій пекельної ночі всередині церкви вибухає тріском залізної кришки труни. Зуби відьми стукають, з вереском мчать заклинання, двері зриваються з петель, і незліченна сила чудовиськ наповнює приміщення шумом крил та царапаньем кігтів. Хома вже співає молитви з останніх сил. «Приведіть Вія!» - Кричить відьма. Приосадкувате клишоногі чудовисько з залізним обличчям, ватажок нечистої сили, важкими кроками вступає до церкви. Він наказує підняти йому повіки. «Не дивися!» - Чує внутрішній голос Хома, але не втримується і дивиться. «Ось він!» - Вказує Вій на нього залізним пальцем. Нечиста сила кидається на філософа, і дух вилітає з нього.Вже другий раз кричить півень, перший прослухали духи. Вони кидаються геть, але не встигають. Так і залишається навіки стояти церква з завязнувшімі в дверях і вікнах чудовиськами, обростає бур'яном, і ніхто не знайде до неї тепер дороги.

Дізнавшись про долю Хоми, Тиберій Горобець і Халява поминають у Києві його душу, укладаючи після третього кухля: пропав філософ від того, що побоявся.