Короткий переказ твору Егмонт (Йоганн Вольфганг фон Гете)

Дія трагедії відбувається в Нідерландах, в Брюсселі, в 1567-1568 рр.., Хоча в п'єсі події цих років розгортаються протягом декількох тижнів.

На міській площі городяни змагаються у стрільбі з лука, до них приєднується солдатів з війська Егмонта, він легко обіграє всіх і пригощає за свій рахунок вином. Із розмови городян і солдата ми дізнаємося, що Нідерландами править Маргарита Пармська, яка приймає рішення з постійною оглядкою на свого брата, короля Іспанії Пилипа. Народ же Фландрії любить і підтримує свого намісника графа Егмонта, славного полководця, не раз брали перемоги. До того ж він набагато терпиміше відноситься до проповідників нової релігії, яка проникає в країну з сусідньої Німеччини. Незважаючи на всі старання Маргарити Пармської, нова віра знаходить багато прихильників серед простого населення, втомленого від гніту і поборів католицьких священиків, від постійних воєн.

У палаці Маргарита Пармська разом зі своїм секретарем, Макіавеллі, складає звіт Філіпу про заворушення, що відбуваються у Фландрії, головним чином на релігійному грунті. Щоб ухвалити рішення про подальші дії, вона скликала раду, на яку повинні прибути намісники нідерландських провінцій.

У цьому ж місті, у скромному бюргерському будинку живе дівчина Клара зі своєю матір'ю. Час від часу до них заходить сусід Бракенбург. Він явно закоханий у Клару, але та вже давно звикла до його прихильності і сприймає його, скоріше, як брата. Нещодавно в її житті сталися великі зміни, в їх будинок став навідуватися сам граф Егмонт. Він зауважив Клару, коли проїжджав по їхній вулиці в супроводі своїх солдатів і всі вітали його. Коли Егмонт несподівано з'явився у них, дівчина остаточно втратила через нього голову. Мати так сподівалася, що її Клерхен вийде заміж за доброчесної Бракенбурга і буде щаслива, але тепер розуміє, що не вберегла дочка, яка тільки й чекає, коли настане вечір і з'явиться її герой, в якому тепер весь сенс її життя.

Граф Егмонт зайнятий разом зі своїм секретарем розбором своєї кореспонденції. Тут і листи простих солдатів з проханням виплатити платню, і скарги солдатських вдів на те, що їм нічим годувати дітей. Є й скарги на солдатів, які поглумилися над простою дівчиною, дочкою шинкаря. У всіх випадках Егмонт пропонує просте і справедливе рішення. З Іспанії прийшов лист графа Оливи. Гідний старець радить бути Егмонт обережніше. Його відкритість і необачні вчинки не доведуть до добра. Але для сміливого полководця свобода і справедливість понад усе, а тому йому важко дотримуватися обережності.

Приходить принц Оранський, він повідомляє, що з Іспанії до Фландрії направляється герцог Альба, відомий своєю «кровожерністю». Принц радить Егмонт піти в свою провінцію і там укріпитися, сам він вчинить саме так. Він також попереджає графа, що в Брюсселі йому загрожує загибель, але той не вірить йому. Щоб відволіктися від сумних думок, Егмонт відправляється до своєї улюбленої Клерхен. Сьогодні на прохання дівчини він прийшов до неї в наряді лицаря Золотого руна. Клерхен щаслива, вона щиро любить Егмонта, і він відповідає їй тим же.

Тим часом Маргарита Пармська, впізнала також про прибуття герцога Альби, відрікається від престолу і покидає країну. До Брюсселя прибуває з військами іспанського короля Альба. Тепер, за його указом, заборонено городянам збиратися на вулицях. Навіть якщо двох людей заметят разом, то відразу кидають у в'язницю за підбурювання. Наміснику іспанського короля всюди ввижається змова. Але головні його супротивники - це принц Оранський і граф Егмонт. Він запросив їх до Куленбургскій палац, де приготував їм пастку. Після побачення з ним їх заарештують його офіцери. Серед наближених Альби та його позашлюбний син Фердинанд. Молодий чоловік зачарований Егмонт, його благородством і простотою у спілкуванні, його героїзмом і сміливістю, але він не в силах суперечити планам свого батька. Незадовго до початку аудієнції гонець з Антверпена привозить лист від принца Оранського, який під слушним приводом відмовляється прибути до Брюсселя. З'являється Егмонт, він спокійний. На всі претензії Альби з приводу неспокою в Нідерландах він відповідає з чемністю, але в той же час його судження про події, що відбуваються досить незалежні. Граф піклується про благо свого народу, його незалежності. Він попереджає Альбу, що король йде неправильним шляхом, прагнучи «втоптати в землю» людей, які віддані йому, вони ж розраховують на його підтримку і захист. Герцог не здатний зрозуміти Егмонта, він пред'являє йому наказ короля заарештувати його, відбирає особисту зброю графа, і стражники ведуть його до в'язниці.

Дізнавшись про долю свого коханого, Клерхен не в силах залишатися вдома. Вона кидається на вулицю і закликає городян взяти в руки зброю і звільнити графа Егмонта. Городяни лише співчутливо дивляться на неї і в страху розходяться. Бракенбург захоплює Клерхен додому.

Граф Егмонт, вперше в житті втратив свободу, важко переживає свій арешт. З одного боку, згадуючи застереження друзів, він відчуває, що смерть десь зовсім поруч, і він, беззбройний, не в силах захистити себе. З іншого боку, в глибині душі він сподівається, що Оранський все ж прийде йому на виручку або народ зробить спробу звільнити його.

Суд короля одноголосно виносить Егмонт вирок - смертна кара. Дізнається про це і Клерхен. Її мучить думка, що вона не в силах допомогти своєму могутньому коханому. Прийшовши з міста Бракенбург