Короткий переказ твору Обійняли мене води до душі моєї (Кендзабуро Ое)

Один японський промисловець під впливом американської моди вирішив зайнятися будівництвом індивідуальних атомних притулків, проте масове їх виробництво налагодити не вдалося, і єдине побудоване притулок виявилося покинутим. Через п'ять років будівельна компанія, використавши бункер у якості фундаменту, звела триповерхова будівля, задня частина якого впритул примикала до узгір'я. У цьому будинку оселився чоловік, добровільно залишив суспільство. У недавньому минулому він був особистим секретарем одного відомого політика, одружився на його дочці і займався рекламою атомних притулків в будівельній компанії, яку контролював його тесть.

Але в один прекрасний день він забрав у дружини п'ятирічного сина, якого лікарі вважали розумово відсталим, і разом з дитиною став жити затворником в притулок. Він сам призначив себе повіреним тих, кого любив у цьому світі найбільше, - дерев і китів. Він змінив своє ім'я, щоб підкреслити свою нову сутність, і став іменувати себе Оокі («могутнє дерево») Ісана («відважна риба»). Він займається тим, що роздивляється фотографії китів, спостерігає в бінокль за зростаючими зовні деревами. Щоб бути ближче до природи, він зробив у підлозі отвір бункера 30 Ч 30 сантиметрів і поринає в роздуми, поставивши босі ноги на справжню землю. Ісана записав на плівку голоси різних птахів, і його син Дзин навчився безпомилково розпізнавати їх: виявилося, що хлопчик має надзвичайно гострим слухом.

Одного разу в заболоченій низині, яку видно з вікон притулку, відбувається інцидент. Молода дівчина спокушає поліцейського агента, а її дружки нападають на нього і відбирають пістолет. Щоб врятуватися, агент вибирає самого щуплого з нападників і, приловчившись, надягає йому на руку наручник, при цьому другий наручник він защелкивает на своїй руці. Підлітки б'ють агента, а хлопчисько намагається відрізати собі руку, щоб втекти. Поліцейський агент відстібає наручник і тікає, а підлітки ще довго з криками несуться за ним слідом.

Бачачи, що дерева вкрилися молодим листям і знайшли відчуття повної своєї безпеки, Ісана, духовно пов'язаний з ними, теж відчуває себе захищеним і покидає притулок. Він, як і рослини, пробуджується від зимової сплячки і шукає виходу для скопилася в ньому енергії. Разом з Дзин він сідає в автобус і їде в парк, але вони приїжджають надто пізно: парк вже закритий і атракціони не працюють. Сторож все ж пропускає їх, і в безлюдному парку вони зустрічають групу агресивних підлітків, у одного з яких забинтована рука. Ісана відчуває підсвідомий страх і поспішає повернутися в притулок.Йдучи до магазину і залишаючи Дзіна будинку одного, Ісана теж відчуває страх. Вночі йому сняться кошмари. У нього з'являється відчуття, що за їх притулком весь час стежать. Одного разу він виявляє на стіні будинку малюнок - коло і хрест. Ісана малює поруч з цим малюнком очей. Він зустрічає біля свого будинку дівчину, яка пропонує йому переспати в гримерці відомої актриси на покинутій кіностудії, що стоїть віддалік від заболоченій низини. Ісана нічого не відповідає і йде, а вночі чує тупіт підлітків по даху і хвилюється за Дзіна, чиє крихке душевну рівновагу так легко порушити.

Назавтра Ісана дивиться в бінокль на руїни кіностудії і бачить у вікні павільйону оголену дівчину. Несподівано він зауважує групу підлітків, які звинувачують його в тому, що він шпигує за ними. Вони запитують, чому Ісана з Дзин живуть тут, ні з ким не спілкуючись. Ісана пояснює їм, що він повірений дерев і китів. Пригрозивши розправою, підлітки змушують Ісана пустити до себе в будинок Боя - підлітка, чия рана почала гноїтися, і Інаго - ту саму дівчинку, яка пропонувала Ісана переспати з нею. Ісана їде в аптеку за ліками для хворого, а Інаго доглядає за Дзин. До подив Ісана, дівчина відноситься до малюка дбайливо й уважно.

Один з підлітків - Такакі - розповідає Ісана про китовому дереві. У дитинстві Такакі чув про нього, мріяв про нього, але так ніколи і не бачив. Назва «китів дерево» викликає у Ісана тепле почуття, йому теж починає здаватися, що таке дерево існує. Повернувшись з аптеки, Ісана падає з велосипеда. Підлітки сміються, зовсім не думаючи про те, що йому може бути боляче. Ісана уражається їх жорстокості. Такакі приїжджає за Ісана на краденій машині і продовжує розповідь про китовому дереві. Через кілька днів Такакі показує Ісана схованку підлітків: вони влаштувалися на покинутій кіностудії. Вони розібрали шхуну, яку один з них повинен був стерегти, по частинах перетягнули її в один з павільйонів, а там зібрали і почали вивчати морська справа, щоб згодом від правиться в плавання. Підлітки об'єдналися в Союз вільних мореплавців і живуть прямо тут, обладнавши в підвалі кубрик.

Побачивши, що Такакі привів Ісана, Бій, який майже одужав і повернувся на шхуну, хоче застрелити «цього божевільного»: ніхто чужий не повинен знати про їх схованці. Ісана не боїться смерті: Інаго так добре піклується про хлопчика, що той може обійтися без батька. Але Ісана повинен виконати свою місію - повідати прибульцям з інших світів, що на землі царював не людина, а кити і дерева. Бій боїться, що Ісана донесе на них поліції, але всі інші підлітки переймаються довірою до Ісана і пропонують йому приєднатися до них.

Людина на прізвисько Короткий, якому вже сорок років, так що він навіть старше Ісана, розповідає, що в тридцять п'ять років раптом почав стискатися і стискається до цих пір. Дійсно, його кінцівки здаються занадто довгими в порівнянні з