Короткий переказ твору Гра в бісер (Герман Гессе)

Дія відбувається в далекому майбутньому. Непомильний Магістр Гри і герой Касталії Йозеф Кнехт, досягнувши меж формального та змістовного досконалості в грі духу, відчуває незадоволення, а потім розчарування і йде з Касталії в суворий світ за її межами, щоб послужити конкретного та недосконалому людині. Касталийский Орден, Магістром якого є герой, - це суспільство зберігачів істини. Члени Ордена відмовляються від сім'ї, від власності, від участі в політиці, щоб ніякі корисливі інтереси не могли вплинути на процес таємничої «гри в бісер», якому вони піддаються, - «гри з усіма смислами і цінностями культури» як вираження істини. Члени Ордена проживають в Касталії, дивовижній країні, над якою не владний час. Назва країни походить від міфічного Кастальського ключа на горі Парнас, при воді якого бог Аполлон водить хороводи з дев'ятьма музами, що втілюють види мистецтва.

Роман написаний від імені касталийский історика з далекого майбутнього і складається з трьох нерівних по об'єму частин: ввідного трактату з історії Касталії і гри в бісер, життєпису головного героя і творів самого Кнехта - віршів і трьох життєписів. Передісторія Касталії викладається як різка критика суспільства XX ст. Та його вироджується культури. Ця культура характеризується як «фельетонистическую» (від німецького значення слова «фейлетон», що означає «газетна стаття розважального характеру»). Суть її становить газетне чтиво - «фейлетони» як особливо популярний вид публікацій, що виготовлялися мільйонами. У них немає глибоких думок, спроб розібратися в складних проблемах, навпаки, зміст яких становить «цікавий дурниця», що користується неймовірним попитом. Авторами подібної мішури були не тільки газетні щелкопери, були серед них поети і нерідко професори вищих навчальних закладів зі славним ім'ям - що відомо було ім'я і дурнішими тема, тим більше був попит. Улюблений матеріал подібних статей складали анекдоти з життя знаменитих людей під заголовками на кшталт: «Фрідріх Ніцше і дамські моди в сімдесяті роки дев'ятнадцятого століття», «Улюблені страви композитора Россіні» або «Роль кімнатних собачок в житті знаменитих куртизанок». Часом знаменитого хіміка чи піаніста питали про ті чи інші політичні події, а популярного актора або балерину - про переваги чи недоліки холостого способу життя або причини фінансових криз. При цьому найрозумніші з фейлетоністів самі потішалися над своєю роботою, пронизаної духом іронії.

Більшість непосвячених читачів всі приймали за чисту монету. Інші ж після важкої праці витрачали своє дозвілля на відгадування кросвордів, схилившись над квадратами і хрестами з порожніх клітинок. Однак літописець визнає, що грали в ці дитячі ігри-загадки або читали фейлетони не можна назвати наївними людьми, захопленими безглуздим дитячістю. Вони жили в постійному страху серед політичних та економічних потрясінь, і у них була сильна потреба закрити очі і втекти від дійсності в нешкідливий світ дешевої сенсаційності та дитячих загадок, бо «церква не дарувала їм розради і дух - рад». Люди, без кінця читали фейлетони, які слухали доповіді та відгадувати кросворди, не мали часу і сил, щоб подолати страх, розібратися в проблемах, зрозуміти, що відбувається навколо, і позбутися від «фейлетонів» гіпнозу, вони жили «судорожно і не вірили в майбутнє ». Історик Касталії, за яким стоїть і автор, приходить до переконання, що подібна цивілізація вичерпала себе і стоїть на грані краху.

У цій ситуації, коли багато мислячі люди розгубилися, кращі представники інтелектуальної еліти об'єдналися для збереження традицій духовності і створили державу в державі - Касталію, де обрані віддаються грі в бісер. Касталія стає якоюсь обителлю споглядальної духовності, існуючої за згодою технократичного суспільства, пронизаного духом наживи і споживацтва. Змагання з гри в бісер транслюються по радіо на всю країну, в самій же Касталії, пейзажі якої нагадують Південну Німеччину, час зупинився - там їздять на конях. Основне її призначення - педагогічне: виховання інтелектуалів, вільних від духу кон'юнктури і буржуазного практицизму. У відомому сенсі Касталія - це протиставлення державі Платона, де влада належить вченим, правлячим світом. У Касталії, навпаки, вчені та філософи вільні і незалежні від будь-якої влади, але досягається це ціною відриву від дійсності. У Касталії немає міцних коренів у житті, і тому її доля дуже залежить від тих, у кого реальна влада в суспільстві, - від генералів, які можуть порахувати, що обитель мудрості - зайва розкіш для країни, яка готується, наприклад, до війни.

Касталийцев належать до Ордена служителів духу і повністю відірвані від життєвої практики.Орден побудований по середньовічному принципом - дванадцять Магістрів, Верховна, Виховна і інші Колегії. Для поповнення своїх рядів касталийцев по всій країні відбирають талановитих хлопчиків і навчають їх в своїх школах, розвивають їх здібності до музики, філософії, математики, вчать роздумувати і насолоджуватися іграми духу. Потім юнаки потрапляють до університетів, а потім присвячують себе заняттям науками і мистецтвами, педагогічній діяльності або грі в бісер.Гра в бісер, або гра скляних бус, - якийсь синтез релігії, філософії та мистецтва. Колись давно якийсь Перро з міста Кальва використовував на своїх заняттях з музики вигаданий ним прилад зі скляними намистинами. Потім він був вдосконалений - створено унікальну мову, заснований на різних комбінаціях намистин, за допомогою яких можна нескінченно зіставляти різні смисли і категорії. Ці заняття безплідні, їх результатом не є створення чогось нового, лише варіювання і перетолковиваніе відомих комбінацій і мотивів заради досягнення гармонії, рівноваги і досконалості.

Близько 2200 р. Магістром стає Йозеф Кнехт, що пройшов весь шлях, який проходять касталийцев. Його ім'я означає «слуга», і він готовий служити