Короткий переказ творуТеогонія, або Про походження богів (Гесіод)

Всі знають: грецька міфологія - це перш за все дуже багато імен. Це для нас, а для самих греків їх було ще більше. Майже в кожному містечку чи селі були свої місцеві божества, і навіть про тих, які були загальними, в кожному місті розповідали по-своєму. Хто все життя жив на одному місці і мало що знав про інших, тих це мало турбувало. Але хто часто переходив з міста до міста і з області в область, як, наприклад, бродячі співаки, тим більше від цього було багато незручностей.Щоб співати, згадуючи безліч богів і героїв, потрібно було узгодити місцеві перекази і хоча б домовитися про те, хто кому син і хто кому чоловік. А щоб краще запам'ятати - викласти ці родоводи складними віршами і сказати, ніби ці вірші продиктовані самими Музами, богинями розуму, слова і пісні.

Це і зробив співак Гесіод з-під Вітою Гори - Гелікону, де нібито Музи водять свої хороводи. З цього і вийшла поема «феогонія» (або «Теогонія»), що по-грецьки означає «Про походження богів» - від самого початку світобудови і до тих пір, коли від безсмертних богів стали народжуватися смертні герої. На тридцяти сторінках тут названі і пов'язані один з одним більше трьохсот імен. Всі вони укладаються в три міфологічні епохи: коли правили найдавніші боги на чолі з Ураном; коли правили старші боги - Титани на чолі з Кроном; і коли стали правити і правлять молодші боги - Олімпійці на чолі з Зевсом.

Спочатку був Хаос («зяяння»), в якому все було злито і ніщо не розділене. Потім з нього народилися Ніч, Земля-Гея і Підземелля-Тартар. Потім від Ночі народився День, а від Землі-Геї Небо-Уран і Море-Понт. Небо-Уран і Гея-Земля стали першими богами:

зоряне Небо лежало на широкій Землі і запліднили її. А навколо клубочилися перші творіння богів - то примарні, то жахливі.

Від Ночі народилися Смерть, Сон, Скорбота, Праця, Брехня, Помста, Страта, а найголовніше - Рок: три богині Мойри («Долі»), які кожній людині відмірюють життя і визначають нещастя і щастя. Від Моря народилися старший-морський бог, добрий Нерей, два його брати і дві сестри, а від них - багато-багато чудовиськ. Це Горгони, що вбивають поглядом; Гарпії, що викрадають людські душі; підземна єхидна - спереду діва, ззаду змія; вогнедишна Химера - «попереду лев, ззаду дракон і коза серединою»; підступна Сфінкс, жінка-левиця, губівшая людей хитрими загадками; трехтелий велетень Геріон ; многоглавий пекельний пес Кербер і многоглавия болотна змія Гідра; крилатий кінь Пегас і ще багато інших. Навіть у Геї та Урана перші творіння були жахливі: троє сторуких бійців і троє однооких ковалів - Кіклопов, жителі чорного підземелля - Тартар.

Але головними були не вони. Головними були Титани - дванадцять синів і дочок Урана і Геї. Уран боявся, що вони його скинуть, і не дозволяв їм народитися. Один за одним вони здувати черево матері-Землі, і ось їй стало не під силу. «З сивого заліза» вона скувала чарівний серп і дала його дітям, і коли Уран знову захотів з'єднатися з нею, то самий молодший і хитрий з Титанів, на ім'я Крон, і відтяв йому дітородний орган. З прокляттям Уран відсахнувся в вишину, а відрізаний член його впав у море, збив білу піну, і з цієї піни вийшла на берег богиня любові і бажання Афродіта - «Пінна».

Почалося друге царство - царство Титанів: Крона і його братів з сестрами. Одного з них звали Океан, він поріднився зі старим Нерея, і від нього народилися всі на світі струмки і ріки. Іншого звали Гіперіон, від нього народилися Сонце-Геліос, Місяць-Селена і Зоря-Еос, а від Зорі - вітри і зірки. Третього звали Япет, від нього народилися могутній Атлант, який стоїть на заході землі і тримає небо на плечах, і мудрий Прометей, який прикутий до стовпа на сході землі, а за що - про це буде мова далі. Але головним був Крон, а панування його було тривожним.

Крон теж боявся, що народжені їм діти його скинуть. Від сестри його Реї у нього було три дочки і три сини, і кожного новонародженого він забирав у неї і ковтав живцем. Тільки молодшого, на ім'я Зевс, вона вирішила врятувати. Крону вона дала проковтнути великий камінь, загорнутий в пелюшки, а Зевса приховала в печері на острові Криті. Там він і виріс, а вирісши, хитрістю примусив Крона вивергнути своїх братів і сестер. Старші боги - Титани і молодші боги - Олімпійці зійшлися в боротьбі. «Море заревло, земля застогнала і ахнули небо». Олімпійці звільнили з Тартар бійців - Сторуким і ковалів - Кіклопов; перше вдарили в Титанів камінням в три сотні рук, а другі скували Зевсу грім і блискавку, і проти цього Титани вистояти не могли. Тепер їх самих ув'язнили в Тартар, в саму глиб: скільки від неба до землі, стільки й від землі до Тартар. Сторукі стали на сторожі, а Зевс-громовержець з братами прийняв владу над світом.

Почалося третє царство - царство Олімпійців. Зевс узяв на спадок небо з піднебесної горою Олімпом; брат його Посейдон - море, де йому корилися й Нерей і Океан; третій брат, Аїд, - підземне царство мертвих. Сестра їх Гера стала дружиною Зевса і народила йому дикого Ареса, бога війни, кульгавого Гефеста, бога-коваля, і світлу Гебу, богиню юності. Сестра Деметра, богиня орної землі, народила Зевсові дочка Персефону; її викрав Аїд, і вона стала підземної