Короткий переказ твору Німеччина. Зимова казка (Генріх Гейне)

Дія поеми відбувається восени-взимку 1843 р

Ліричний герой поета залишає веселий Париж і кохану дружину для того, щоб зробити короткочасну поїздку до рідної Німеччини, за якою дуже скучив, і відвідати стару хвору матір, яку не бачив уже тринадцять років.

Вступив він на рідну землю похмурою листопадової часом і мимоволі просльозився. Він почув рідну німецьку мову. Маленька дівчинка з арфою співала тужливу пісню про скорботної земного життя і райське блаженство. Поет ж пропонує завести нову радісну пісню про рай на землі, який незабаром настане, бо на всіх вистачить хліба і солодкого зеленого горошку і ще любові. Цю радісну пісню він наспівує від того, що його жили напоїв цілющий сік рідної землі.

Малятко продовжувала співати фальшивим голосом серцеву пісеньку, а тим часом митники копалися у валізах поета, шукаючи там заборонену літературу. Але марно. Всю заборонену літературу він вважає за краще перевозити у себе в мозку. Приїде - тоді напише. Перехитрив митників.

Перше місто, яке він відвідав, був Аахен, де у древньому соборі покоїться прах Карла Великого.На вулицях цього міста панують сплін і хандра. Поет зустрів прусських військових і знайшов, що за тринадцять років вони анітрохи не змінилися - тупі і вимуштрувані манекени. На пошті він побачив знайомий герб із ненависним орлом. Чомусь йому не подобається орел.

Пізно ввечері поет дістався до Кельна. Там він з'їв омлет з шинкою. Запив його рейнвейном. Після цього пішов бродити по нічному Кельну. Він вважає, що це місто мерзенних святенників, попів, які згноїли у в'язницях, спалили на вогнищах колір німецької нації. Але справа врятував Лютер, який не дозволив добудувати огидний Кельнський собор, а замість цього ввів в Німеччині протестантизм. А потім поет поговорив з Рейном.

Після цього він повернувся додому і заснув, як дитя в колисці. У Франції він частенько мріяв поспати саме в Німеччині, тому що лише рідні німецькі ліжку такі м'які, затишні, пухнасті. У них однаково добре мріяти і спати. Він вважає, що німцям, на відміну від жадібних французів, росіян і англійців, властива мрійливість і наївність.

На ранок герой вирушив з Кельна до Гаген. Поет не потрапив в диліжанс, і тому довелося скористатися поштовою каретою. У Гаген приїхали близько трьох годин, і поет відразу почав їсти. Він з'їв свіжий салат, каштани в капустяних листах з підливою, тріску в олії, копченого оселедця, яйця, жирний сир, ковбасу в жиру, дроздів, гуску та порося.

Але варто було йому виїхати з Гагена, як поет відразу ж зголоднів. Тут спритна вестфальська дівчинка піднесла йому чашку з паруючим пуншем. Він згадав вестфальським бенкети, свою молодість і те, як часто опинявся в кінці свята під столом, де і проводив залишок ночі.

Тим часом карета в'їхала в Тевтобургському ліс, де херусскій князь Герман в 9 році до н. Е.. Розправився з римлянами. А якщо б він цього не зробив, у Німеччині були б насаджені латинські звичаї. Мюнхен мав би своїх весталок, шваби називалися б користувачам, а Бірх-Пфейфер, модна актриса, пила б скипидар, подібно знатної римлянки, у яких від цього був дуже приємний запах сечі. Поет дуже радий, що Герман переміг римлян і всього цього не відбулося .

У лісі карета зламалася. Почтар поспішив у село за підмогою, а поет залишився один у ночі, і його оточили вовки. Вони вили. Вранці карету полагодили, і вона сумно поповзла далі. В сутінки прибутку в Мінден - грізну фортецю. Там поет відчув себе дуже незатишно. Капрал учинив йому допит, а всередині фортеці поетові все здавалося, що він в ув'язненні. У готелі йому навіть шматок за обідом в горло не поліз. Так він і ліг спати голодний. Всю ніч його переслідували кошмари. На ранок він з полегшенням вибрався з фортеці і відправився в подальшу дорогу.

Вдень він прибув до Ганновера, пообідав і пішов оглядати визначні пам'ятки. Місто виявилося дуже чистеньким і прилизаним. Там є палац. У ньому живе король. Вечорами він готує клістір своїй старенькій собаці.

У сутінках поет прибув до Гамбурга. Прийшов до себе додому. Двері йому відкрила мати і засяяла від щастя. Вона стала годувати свого синочка рибою, гусаком і апельсинами і задавати йому делікатні питання про дружину, Франції та політиці. Поет на все відповідав ухильно.

За рік до цього Гамбург пережив велику пожежу і тепер відбудовувався. У ньому не стало багатьох вулиць. Не стало будинку, в якому, зокрема, поет вперше поцілував дівчину. Не стало друкарні, в якій він друкував свої перші твори. Не стало ні ратуші, ні сенату, ні біржі, зате уцілів банк. Та й багато людей теж померли.

Поет відправився з видавцем Кампе в погребок Лоренца, щоб покуштувати відмінних устриць і випити рейнвейную. Кампе - дуже хороший, на думку поета, видавець, тому що рідкісний видавець пригощає свого автора устрицями і рейнвейном. У погребі поет напився і пішов гуляти по вулицях. Там він побачив гарну жінку з червоним носом. Вона його вітала, а він запитав її, хто вона і чому його знає. Вона відповіла, що вона - Гаммон, богиня-покровителька міста Гамбурга.Але він їй не повірив і вирушив слідом за нею в її мансарду. Там вони довго вели приємну бесіду, богиня приготувала поетові чай з ромом. Він же, піднявши богині спідницю і поклавши руку на її стегна, поклявся бути скромним і в слові і в пресі. Богиня розчервонілась і понесла повну ахінею, на зразок того, що цензор Гофман незабаром відріже поетові геніталії. А потім вона його обійняла.

Про подальші події тієї ночі поет віддає перевагу поговорити з