на заїжджому дворі з якимсь Хансом Лейхтентрагером (значення німецької прізвища Лейхтентрагер тотожне змістом імені Люцифер: що несе світло, светоносец), який стає його постійним супутником і цінним порадником протягом всього життя Ейцена. Завдяки допомозі Ханса, якій відомі всі секрети магії та чаклунства; ледачий і недалекий, але честолюбний Ейцен успішно складає іспити, здобуває довіру і підтримку Лютера і стає пастором. Він робить кар'єру, не замислюючись про те, чому Ханс опікується нею і які цілі переслідує. На життєвому шляху Ейцена не раз встає таємнича фігура Вічного Жида, або Агасфера, який незмінно залишає в дурнях жадібного і сластолюбного Ейцена, запеклого антисеміта, для якого християнська релігія - лише спосіб розправитися зі своїми супротивниками і домогтися міцного положення в суспільстві.
Ейцен влаштовує диспут між християнами та іудеями і запрошує Вічного Жида, Агасфера, для свідчення про те, що Ісус був справжнім Месією і Сином Божим. Так Ейцен сподівається звернути іудеїв у справжню віру і прославитися по всій Німеччині. Але Агасфер лише насміхається над тупістю і релігійним ханжеством Ейцена, за що той піддає його жорстокою тортурам. Агасфер, побитий шпіцрутенами, вмирає, а Ейцен сподівається, що нарешті позбувся від настирливого єврея. Проходить багато років, але Агасфер, такий же молодий і глузливий, як, і при першій зустрічі, знову постає перед престарілим Ейценом. Разом з Лейхтентрагером, який вже не приховує, що він - Люцифер, Владика Пекла, Агасфер, забирає душу Ейцена, зачитавши йому слова пророка Єзекіїля, що викривають поганих пастирів.
Професор Єврейського університету Йоханаан Лейхтентрагер вступає в листування з Зігфрідом Вайфусом і повідомляє йому про те, що особисто знайомий з Агасфером, сучасником ребе Йешу, чи Ісуса Христа. Войовничий атеїст Байфус, що стоїть на позиціях діалектичного матеріалізму, намагається довести Лейхтентрагеру, що цього не може бути, але в кінці листування несподівано для себе настільки захоплюється загадкою Агасфера, що «компетентні органи» НДР, що спостерігають за листуванням двох професорів, врешті-решт рекомендують Байфусу не відповідати на листи з Ізраїлю: вони стурбовані тим, що Лейхтентрагер збирається разом зі своїм другом Агасфером приїхати в НДР і таким чином переконати марксиста Байфуса в реальному існуванні Вічного Жида, Тим не менш нікому не вдається перешкодити їх приїзду в НДР. грудня 1981 вони відвідують Байфуса в Інституті наукового атеїзму, після чого він запрошує їх до себе додому, де його родина в колі численних друзів готується до святкування Нового року.
Байфус закривається з Агасфером і Лейхтентрагером у своєму кабінеті і, як розповідає згодом його дружина, про щось довго й гаряче сперечається з ними. Після опівночі у стіні кабінету Байфуса виявляють велику діру з обвугленими краями, але ні його самого, ні його ізраїльських колег у кімнаті не виявляється. У ході розслідування з'ясовується, що ізраїльські громадяни А. Агасфер та І. Лейхтентрагер не отримували візи, а контрольно-пропускні пункти не зареєстрували їх в'їзд і виїзд. Пізніше стає відомо, що в ніч з 31 грудня 1980 р. на 1 січня 1981 з дозорної вежі біля прикордонного переходу на Фрідріхштрассе чергові спостерігали трьох невідомих осіб, які рухалися по повітрю. За двоімі тягнувся вогняний хвіст, а третього вони несли під руки. Порушники кордону перелетіли кордон НДР, після чого набрали висоту і зникли з поля зору. Але про це «компетентні органи» дізналися набагато пізніше, так як чергових звинуватили у вживанні спиртних напоїв під час несення служби і вони відбували покарання.