Короткий переказ твору Опера жебрака (Джон Гей)

У вступі автор - Жебрак - говорить про те, що якщо бідність - патент на поезію, то ніхто не засумнівається в тому, що він поет. Він полягає в трупі жебраків і бере участь у виставах, які ця трупа тижні дає в одному з найбідніших кварталів Лондона - Сент-Джайлз. Актор нагадує про те, що музи, на відміну від всіх інших жінок, нікого не зустрічають по сукні і не вважають помітний наряд ознакою розуму, а скромний одяг - прикметою дурості. Жебрак розповідає, що спочатку його п'єса призначалася для виконання на весілля двох чудових співаків - Джеймса чантер і Молл Лей. Він ввів в неї порівняння, що зустрічаються в самих знаменитих операх, - з ластівкою, метеликом, бджілкою, кораблем, квіткою і так далі. Він написав хвилюючу сцену у в'язниці, відмовився від прологу і епілогу, так що його п'єса - опера за всіма статтями, і він радий, що після декількох вистав у великій залі в Сент-Джайлз вона нарешті буде показана на справжній сцені.Всі арії в ній виконуються на мелодії популярних вуличних пісеньок або балад. Пічем - скупник краденого - співає арію про те, що даремно люди засуджують чужі заняття: незважаючи на всі відмінності, у них багато спільного. Пічем міркує про те, що його ремесло схоже з ремеслом адвоката: і той і інший живуть завдяки шахраям і часто подвизаються в подвійній якості - то заохочують злочинців, то видають їх правосуддю. Підручний Пічем Філч повідомляє, що опівдні має відбутися суд над Чорною Молл. Пічем постарається все залагодити, але в крайньому випадку вона може попросити, щоб вирок відстрочили по вагітності - будучи заповзятливої особливої, вона завчасно забезпечила собі цей вихід. А ось Тома Кляп, якому загрожує шибениця, Пічем рятувати не збирається - Том незграбний і занадто часто трапляється, вигідніше одержати за його видачу сорок фунтів. Що ж до Бетті хитруни, то Пічем позбавить її від заслання до колонії - в Англії він запрацює на ній більше. «На смерті жінок нічого не виграєш - хіба що це твоя дружина», - зауважує Пічем. Філч виконує арію про продажність жінок.

Філч відправляється у в'язницю Ньюгет порадувати друзів добрими вістями, а Пічем обмірковує, кого слід відправити на шибеницю під час наступної судової сесії. Місіс Пічем вважає, що в зовнішності засуджених на смерть є щось привабливе: «Нехай Венера пояс свій / надіне на уродка, / І негайно із чоловіків будь-якої / побачить в ній красуню.Петля - зовсім як пояс той, / І злодій, який гордо / У возі мчить на ешафот, / Для жінок краше лорда ». Місіс Пічем розпитує чоловіка про капітана Макхью: капітан такий веселий і люб'язний, на великій дорозі немає джентльмена, рівного йому! На думку Пічем, Макхью обертається у надто хорошому суспільстві: гральні будинки і кав'ярні розоряють його, тому він ніколи не розбагатіє. Місіс Пічем журиться: «Ну навіщо йому водити компанію з усякими там лордами і джентльменами? Нехай собі грабують один одного самі ». Дізнавшись від дружини, що Макхью доглядає за їхньою дочкою Поллі і Поллі до нього небайдужа, Пічем починає турбуватися, як би донька не вискочила заміж, - адже тоді вони потраплять у залежність від зятя. Можна дозволити дівчині все: флірт, інтрижку, але ніяк не заміжжя. Місіс Пічем радить чоловікові бути з дочкою ласкавіше і не ображати її: вона любить наслідувати знатним дамам і, можливо, дозволяє капітану вольності лише з міркувань вигоди.Сама місіс Пічем вважає, що заміжня жінка зовсім не повинна любити одного лише чоловіка: «Зі злитком дівчина схожа: / Число гіней в нього невідомо, / Поки їх з нього казна / Не начеканіт повноваго.Дружина ж - Гінея, що йде / З тавром дружина в обіг: / Бере і знову віддає / Її будь-який без порятунку ». Причому попереджає Поллі, що якщо вона буде валяти дурня і прагнути заміж, то їй буде непереливки. Поллі запевняє його, що вміє поступатися в дрібницях, щоб відмовити в головному.

Дізнавшись, що Поллі все-таки вийшла заміж, батьки обурюються. «Невже ти думаєш, негідниця, що ми з твоєю матір'ю прожили б так довго в мирі та злагоді, якщо б були одружені?» - Обурюється Пічем. У відповідь на заяву Поллі про те, що вона вийшла за Макхіта не з розрахунку, а з любові, місіс Пічем сварить її за нерозсудливість і невихованість. Інтрижка була б пробачити, але заміжжя - це ганьба, вважає вона. Пічем хоче витягти з цього шлюбу вигоду: якщо він відправить Макхіта на шибеницю, Поллі успадкує його гроші. Але місіс Пічем попереджає чоловіка, що у капітана може виявитися ще декілька дружин, які оскаржать удовину частина Поллі. Пічем запитує дочка, на які кошти вона припускає жити. Поллі відповідає, що має намір, як всі жінки, жити на плоди праць свого чоловіка. Місіс Пічем уражається її простодушності: дружина бандита, як і дружина солдата, бачить від нього гроші не частіше, ніж його самого. Пічем радить дочки вчинити так, як надходять знатні дами: переписати майно на себе, а потім стати вдовою. Батьки вимагають, щоб Поллі донесла на Макхіта - це єдиний засіб заслужити їх прощення. «Виконай свій обов'язок і відправ чоловіка на шибеницю», - вигукує місіс Пічем. Поллі не погоджується: «Коль один голубки вмирає, / підбитий стрільцем, / Вона, сумна, зідхає / Над голубком / І додолу каменем упадає, /