Короткий переказ твору Пригоди бравого солдата Швейка (Ярослав Гашек)

Частина 1. У тилу

Швейк - колишній солдат, який пішов кілька років тому зі служби через свого ідіотизму. Тепер Швейк живе в Празі, промишляє продажем собак і крім ідіотизму страждає ще на ревматизм.

Дія роману починається в червні 1914 року, після вбивства ерцгерцога Фердинанда. Це історична подія не залишила байдужим Швейка. Він із захопленням викладає служниці, пані Мюллер, свої міркування з цього приводу, перемежовуючи розповідь підходящими нагоди історіями з життя численних знайомих. Швейк продовжує просторікувати і в трактирі «Під чашею», де його з професійним інтересом слухає таємний агент поліції Бретшнейдер. Балакучість Швейка і досить оригінальні висловлювання про військову політику Австрії на Балканах призводять до того, що бравого солдата заарештовують разом із шинкарем Палівцем.

У поліцейському управлінні Швейк з готовністю погоджується з усіма висунутими проти нього звинуваченнями, включаючи і державну зраду. Його переводять то в кримінальний суд, то в божевільню, то знову в поліцію; часто допитують слідчі і оглядають лікарі, оголошуючи його то ідіотом, то симулянтом. Зрештою Швейка відпускає на свободу чиновник, убитий Швейковський безневинним виглядом.

По дорозі додому бравий солдат заходить в шинок «Під чашею», де дізнається, що Палівца засудили на 10 років. Там він знову зустрічається з Бретшнейдером, якому наказано зійтися зі Шейко ближче на грунті торгівлі собаками.

Будинки Швейк застає швейцара нічного кафе з панянкою, пущених пані Мюллер на квартиру. Випровадивши мешканців і заспокоївши служницю, надуману було кинутись з сорому з вікна, Швейк повертається до справ. За короткий термін він продає Бретшнейдеру, а потім і сищикові Калоусу безліч безпородних собак, неабияк виснаживши грошовий фонд поліції і довівши Бретшнейдера до безславного кінця - агент був з'їдений купленими псами.

Однак звичне життя бравого солдата незабаром переривається - йому надсилають повістку на військове медобстеження. Мужньо долаючи черговий напад ревматизму, не слухаючи лікаря і співаючи пісні, Швейк сідає в позичену у кондитера інвалідну коляску і їде на Стршелецкій острів. У новій кашкеті, з букетиком квітів, приголомшливий милицями з криком «На Бєлград!», Швейк справляє таке враження, що статті про нього з'являються в празьких газетах. Не чіпатимуть лише лікар, Той, Хто Швейка - він вважає солдата симулянтом і садить в гарнізонну в'язницю.

У лікарняному бараці симулянтів (часто дійсно хворих) лікують строгою дієтою, хініном, мокрими обгортаннями і клізмами. Одного разу у в'язницю приїжджає баронеса фон Боценгейм, прочитала про Швейка в газеті і побажала побачити бравого солдата. Баронеса з'являється біля ліжка Швейка з подарунками та їжею. Їжа з'їдається Швейком і товаришами у декілька хвилин, але потім вимивається з шлунків наполегливими докторами. Чергова лікарська комісія відправляє Швейка в камеру.

На наступний день бравий солдат з сусідами по камері відправляється в тюремну каплицю, де слухає проповідь фельдкурат Отто Каца. Речі Каца зазвичай викликали в ув'язнених лише сміх, однак чутливий Швейк розридався посеред служби. Здивований фельдкурат намагається дізнатися, за що сидить Швейк, але не знаходить його паперів і врешті-решт домовляється, щоб цього солдата віддали йому в денщики. Незабаром Швейк, одягнений у старий, не по росту мундир, величезну кашкет і підпилий попередньо зі своїми конвоїрами в трактирі, з'являється перед будинком фельдкурат в Карліні.

Служба у Каца полягає в прітасківаніі п'яного фельдкурат додому, у добуванні грошей у знайомих Каца, випровадження кредиторів і таємної продажу меблів, що належить домохазяїну.Тоді ж Швейк відвідує свою квартиру, застає там двоюрідну сестру пані Мюллер і дізнається, що сама пані зараз в концтаборі, а в його кімнаті живуть там кравчинями влаштований дамський салон. Анітрохи не засмучений, Швейк повертається до фельдкурат і служить йому вірою і правдою, допомагаючи навіть у відправленні меси. Іноді церковну чашу замінює спортивний кубок, ялин - конопляна олія, а міністранта - сам Швейк. Похідний вівтар доводиться розшукувати під Вршовіцком костелі, куди він потрапляє з проданого хазяйського дивана. А ще один фельдкурат, побожний і непитущий, після релігійного диспуту залишається в будинку Каца до ранку і виглядає анітрохи не тверезіше господаря. Словом, справи Швейка і Каца йдуть непогано - поки фельдкурат не програє свого денщика в карти надпоручникові Лукашу.

Новий господар Швейка - любитель тварин і жінок. Швейк допомагає Лукашу в його уподобаннях: він гостинно приймає даму, яка з'явилася в гості до поручика. Правда, через деякий час доводиться надіслати телеграму чоловікові гостя та спровадити Кеті додому. Швейк вміло обходиться і з тваринами: він випадково згодовує улюблену канарку поручика поручіковой кішці (кішка потім з'їдає і шевський крем). Собаку ж, яку Лукаш просить для нього купити, Швейк краде у полковника Ціллергута. Остання подія закінчується тим, що Лукаша разом зі Швейком відправляють в дев'яносто перший полк у Будейовицях.

Частина 2. На фронті

Пригоди Швейка і Лукаша починаються ще на пероні - там у них вкрали валізу. В купе денщик і лає його поручик накликають на себе гнів третього пасажира, генерал-майора. Випровоженний, нарешті, з купе Швейк за участю залізничника випадково зупиняє поїзд аварійним гальмом. За цей бравого солдата ведуть до начальника станції в Таборі, а поручик Лукаш з великою радістю їде на фронт без Швейка.

Штраф за Швейка платить якийсь добрий пан, він же дає солдату на дорогу п'ять крон, які Швейк благополучно пропиває в станційному буфеті. Після короткої розмови в комендатурі станції денщик вирушає пішки у Будейовіцкій полк. Правда, йде Швейк зовсім в іншу від Будейовиць бік, але пісні по дорозі співає хороші. І ніхто з зустрінутих в дорозі людей - ні жаліслива бабуся,