Короткий переказ твору Ткачі (Герхарт Гауптман)

Основу сюжету драми склало історична подія - повстання сілезьких ткачів 1844

Будинок Дрейсігера, власника бумазейное фабрики в Петерсвальдау. У спеціальному приміщенні ткачі здають готову тканину, приймальник Пфейфер здійснює контроль, а касир Нейман відраховує гроші. Погано одягнені, похмурі, виснажені ткачі тихо нарікають - і так платять копійки, ще норовлять скостити грошей за нібито виявлений шлюб, але ж самі постачають погану основу. Будинки нічого їсти, доводиться надриватися за верстатом у пилу й задусі з раннього ранку до пізньої ночі, і все одно не звести кінці з кінцями. Тільки молодий красень Беккер вирішується вголос висловити своє невдоволення і навіть вступити в суперечку з самим господарем. Дрейсігер в люті: цей нахаба з тієї орави п'яничок, що напередодні ввечері горланили біля його будинку мерзенну пісню, фабрикант тут же дає ткачеві розрахунок і жбурляє йому гроші так, що кілька монет падає на підлогу. Беккер наполегливий і вимогливий, за розпорядженням господаря хлопчик-учень підбирає розсипалися дріб'язок і віддає ткачеві в руки.

Що стоїть у черзі хлопчик падає, у нього голодний непритомність. Дрейсігер обурений жорстокістю батьків, які відрядили слабкої дитини з важкою ношею в далеку дорогу. Він віддає службовцям розпорядження не приймати товар у дітей, а то якщо, не дай Бог, щось трапиться, козлом відпущення стане, звичайно ж, він. Господар довго розводиться про те, що тільки завдяки йому ткачі можуть заробити собі на шматок хліба, він міг би згорнути справу, от тоді б вони дізналися почім ківш лиха. Замість цього він готовий надати роботу ще двом сотням ткачів, про умови можна впоратися у Пфейфера . З'ясовується, що розцінки на готову продукцію будуть ще нижче. Ткачі тихо обурюються.

Сім'я Баумерта знімає кімнатку в будинку безземельного селянина Вільгельма Анзорг. Колишній ткач, він залишився без роботи і займається плетінням кошиків. Анзорг пустив мешканців, та ті ось уже півроку не платять. Того гляди, крамар відніме його будиночок за борги. Хвора дружина Баумерта, дочки, недоумкуватий син не відходять від ткацьких верстатів. Сусідка - фрау Генріх, у якої вдома дев'ять голодних дітлахів, заходить попросити жменьку борошна або хоча б картопляних очищень. Але у Баумерта немає ні крихти, вся надія, що батько, який зазнав фабрикантові товар, отримає гроші і купить що-небудь з їжі. Роберт Баумерта повертається з гостем, відставним солдатом Моріцом єгер, який колись жив по сусідству. Дізнавшись про потребу і митарства односельців, Егер дивується; в містах собакам - і тим краще живеться. Чи не вони його залякували солдатської часткою, а йому зовсім непогано було в солдатах, він служив денщиком у ротмістра-гусара.

І ось вже сичить на сковороді печеня з приблудиться собачки, Егер виставляє пляшку горілки. Тривають розмови про безпросвітно важкому існування. У колишні часи все було по-іншому, фабриканти самі жили і давали жити ткачам, а тепер все собі загрібають. Ось Егер - людина, багато чого побачив, читати й писати вміє, заступився б за ткачів перед хазяїном. Той обіцяє влаштувати Дрейсігеру свято, він вже домовився з Беккером та його дружками виконати ще разок під його вікнами ту саму пісню - «Криваву лазню». Він наспівує її, і слова, де звучать відчай, біль, гнів, ненависть, бажання помсти, проникають глибоко в душі присутніх.

Трактир Шольца Вельцеля. Господар дивується, чому таке пожвавлення в селищі, столяр Віганд пояснює: сьогодні день здачі товару у Дрейсігера, а крім того, похорони одного з ткачів. Заїжджий комівояжер дивується, що тут за дивний звичай - по вуха залазячи у борги, влаштовувати пишні похорони. Присутні в трактирі ткачі лають панів поміщиків, не дозволяють у лісі навіть тріски підібрати, селян, що б'ються неймовірну плату за житло, уряд, не бажає помічати повне зубожіння народу. Ввалюються Егер і Беккер з компанією молодих ткачів, задирають жандарма КУТШ, що прийшов пропустити чарку горілки. Правоохоронець попереджає: начальник поліції забороняє співати підбурювальних пісню. Але разошедшаяся молодь на зло йому затягує «Криваву лазню».

Квартира Дрейсігера. Господар вибачається перед гостями за запізнення, справи затримали. У будинку знову звучить бунтарська пісня. Пастор Кіттельгауз визирає у вікно, обурюється: гаразд би молоді бузотера зібралися, але ж з ними і старі, поважні ткачі, люди, яких він довгі роки вважав гідними і богобоязливими. Домашній учитель синів фабриканта - Вейнгольд заступається за ткачів, це голодні, темні люди, просто вони висловлюють своє невдоволення так, як розуміють. Дрейсігер загрожує негайно розрахувати вчителя і дає розпорядження робочим-фарбувальником схопити головного заспівувача. Прибулому начальнику поліції пред'являють затриманого - це Егер. Він веде себе зухвало, обсипає присутніх насмішками. Оскаженілий начальник поліції має намір особисто здоровим його до в'язниці, але незабаром стає відомо, що натовп відбила арештованого, а жандармів побили.

Дрейсігер поза себе: перш ткачі були сумирними, терплячими, піддавалися умовлянням. Це їх збентежили так звані проповідники гуманізму, вбили робочим, що ті в жахливому становищі. Кучер доповідає, що запріг коней, хлопчики з учителем вже в колясці, якщо справа обернеться погано, потрібно швидше забиратися звідси. Пастор Кіттельгауз викликається поговорити з натовпом, але з ним обходяться досить нешанобливо. Чути стукіт у двері, брязкіт розбитого віконного скла. Дрейсігер відправляє дружину в коляску, а сам спішно збирає папери і цінності.Натовп вривається в будинок і зчиняє погром.

Ткацька майстерня старого Гільза у Білан. Вся сім'я за роботою. Лахмітник Горніг повідомляє новину: ткачі з Петерсвальдау вигнали з барлогу фабриканта Дрейсігера з сімейством, рознесли його будинок, фарбувальні, склади. А все тому, що вкрай зарвався господар, заявив ткачам - нехай лободу їдять, якщо голодні. Старий Гільза не вірить, що ткачі зважилися вчинити