Короткий переказ твору Художники (Всеволод Гаршин)

Оповідання ведеться почергово від імені двох художників - Дєдова і Рябініна, контрастно протиставлені один одному.

Дідів, молодий інженер, одержавши невелику спадщину, залишає службу, щоб цілком присвятити себе живопису.

Він наполегливо працює, пише і пише пейзажі і абсолютно щасливий, якщо йому вдається зафіксувати на картині ефектну гру світла. Кому і навіщо буде потрібен написаний ним пейзаж - такого питання він собі не ставить.

Товариш Дєдова по Петербурзькій академії мистецтв Рябінін, навпаки, весь час мучиться питанням, чи потрібна кому-небудь його живопис, та й взагалі - мистецтво?

Дідів і Рябінін часто повертаються разом після занять в академії. Шлях їх лежить повз пристані, захаращеній частинами різних металевих конструкцій і механізмів, та Дідів часто пояснює товаришеві їх призначення. Як-то він звертає увагу Рябініна на величезний казан з розійшлося швом. Заходить розмова про те, як його лагодити. Дідів пояснює, як робляться заклепки: людина сідає в котел і тримає заклепку зсередини кліщами, наголошуючи на них грудьми, а зовні що є сили майстер б'є по заклепці молотом. «Адже це все одно що по грудях бити», - хвилюється Рябінін. «Все одно», - погоджується Дідів, пояснюючи, що робочі ці швидко глухнуть (за що і прозвали глухарями), довго не живуть і отримують гроші, тому що для цієї роботи «ні досвіду, ні мистецтва не потрібно».

Рябінін просить Дєдова показати йому такого глухаря. Дідів погоджується звести його на завод, призводить в котельне відділення, і Рябінін сам влазить у величезний казан подивитися, як працює глухар. Вилазить він звідти зовсім блідий.

Через кілька днів він вирішує писати глухаря. Дідів рішення приятеля не схвалює - навіщо множити потворне?

Рябінін між тим несамовито працює. Чим ближче до кінця посувається картина, тим страшніше здається художнику те, що він створив. Виснажений, скоцюрблений в кутку котла людина хворобливо діє на Рябініна. Чи вплине він таку саму дію на публіку? «Вбий їх спокій, як ти вбив моє», - заклинає художник своє створення.

Нарешті картина Рябініна виставлена і куплена. За традицією, яка живе серед художників, Рябінін повинен влаштувати гулянку для товаришів. Усі вітають його з успіхом. Здається, попереду у нього блискуче майбутнє. Скоро - закінчення академії, він безперечний кандидат на золоту медаль, що дає право на чотирирічне вдосконалення за кордоном.

Вночі після гулянки Рябінін стає погано. У маренні йому здається, що він знову на тому заводі, де бачив глухаря, що він сам щось на зразок глухаря і всі його знайомі б'ють по ньому молотами, палицями, кулаками, так що він фізично відчуває, як страшний удар обрушується на його череп .

Рябінін втрачає свідомість. Лежачого без пам'яті, його виявляє квартирна хазяйка. Дідів відвозить Рябініна в лікарню і відвідує його. Рябінін поступово одужує. Медаль упущена - Рябінін не встиг представити конкурсну роботу. Дідів ж свою медаль отримав і щиро співчуває Рябінін - як пейзажист, він з ним не конкурував. На питання Дєдова, чи має намір Рябінін брати участь у конкурсі на майбутній рік, Рябінін відповідає негативно.

Дідів їде за кордон - удосконалюватися в живописі. Рябінін ж кидає живопис і надходить у вчительську семінарію.