Короткий переказ твору Нариси бурси (Микола Помяловський)

Величезна брудна кімната училища. Заняття скінчилися, і бурсаки розважаються іграми.

Зовсім недавно закінчився «період насильницького освіти», коли всі, незалежно від віку, повинні були проходити повний курс наук. Тепер почав діяти «закон веліковозрастія» - після досягнення певного віку бурсака виключають зі школи, і він може стати писарем, дяком, послушником. Багато хто не може знайти собі місця. Ходять чутки, що таких будуть брати в солдати.

У класі більше ста людей. Серед них і дванадцятирічні діти, і дорослі. Грають у «камінчики», «швичкі», «пісні», «скоромні». Всі ігри неодмінно пов'язані із заподіянням один одному болю: щипками, клацанням, ударами і так далі.

Ніхто не хоче грати з Семеновим, шістнадцятирічним хлопчиком, сином парафіяльного священика. Всі знають, що Семенов - фіскал. У класі темніє.Бурсаки розважаються співом, влаштовують гучні ігри в «малу купу», але раптом усе стихає. У темряві чути: когось січуть. Це товариші карають фіскала Семенова. Озлоблений Семенов біжить скаржитися.

Починаються заняття. Хтось спить, хтось розмовляє ... Головний метод бурсацькій навчання - безглузда «долбня», зубріння. Вчитися тому ніхто не хоче.

У класі з'являються інспектор і Семенов, поскаржився на своїх кривдників.Одного з них за наказом інспектора січуть і обіцяють на наступний день висікти кожного десятого учня. Бурсаки вирішують помститися Семенову.Вночі вони вставляють йому в ніс «пфімфу», тобто конус з палаючої хлопчаткой. Семенов потрапляє до лікарні, причому сам не знає, що з ним сталося. За наказом начальства багатьох січуть, і багатьох марно.

Ранній ранок. Бурсацький спальня. Учнів будять і ведуть у лазню. Вони йдуть через місто з шумом, перелаюючись з усіма перехожими. Після лазні вони розсипаються по місту в пошуках того, що погано лежить. Особливо відрізняються при цьому бурсаки на прізвиська Аксю-та і Сатана. Поївши краденого, бурсаки знаходяться в доброму настрої і розповідають у класі один одному перекази про минулі часи бурси: про витівки бурсаків, про те, як раніше сікли ...

Починаються заняття. Учитель Іван Михайлович Лобов спочатку січе Аксюту, не вивчив уроку, потім запитує інших, розподіляючи покарання. Під час заняття він снідає. Уроку Лобов ніколи не пояснює. Наступний урок - латину - веде вчитель Долбежін. Він також січе всіх підряд, але його учні люблять: Дол-Бежін чесний, хабарів не бере і фіскалів не шанує. Третій вчитель на прізвисько Батька особливо лютий у п'яному вигляді: поряд з прочуханкою він застосовує й інші, більш витончені фізичні покарання.

Аксютка голодний: Лобов наказав залишати його без обіду, поки він не перейде на "Камчатку». Аксютка то навчається чудово і сидить за першою партою, а то зовсім не навчається. Лобову такі зміни набридли: він віддає перевагу, щоб Аксютка ніколи не вчився.

У дворі училища дві жінки - стара і тридцятирічна - чигають директора і кидаються йому в ноги. Виявляється, це «закріплена наречена» з матір'ю, що прийшли «за женихами». Справа в тому, що після смерті духовної особи його місце «закріплено» за сімейством, тобто переходить того, хто погоджується одружитися на його дочці. Дячиха з дочкою доводиться йти до бурси, щоб знайти собі «годувальника».

У бурсі виникає новий тип вчителів. Серед них Петро Федорович Краснов.Він, в порівнянні з іншими, людина добра і делікатний, виступає проти занадто жорстоких покарань, проте зловживає покараннями морального порядку, знущаючись над неосвіченими учнями перед усім класом.

Аксютке разом з іншим учнем на прізвисько Сатана вдається вкрасти хліба у бурсацького хлібники чіпко. Аксютка виводить Цепко із себе, той женеться за нахабним бурсаком, а Сатана тим часом краде хліб.

Черговий викликає наречених - дивитися наречену. Начальство визнає придатними в женихи Васенду, Азінуса, Аксютку. Двоє перших - мешканці «Камчатки», що займаються тільки церковними науками. Васенда - людина практичний, грунтовний, Азінус - нетямущий, безладний. Бурсаки їдуть на оглядини. Васенде не до душі і наречена, і місце, Азінус ж вирішує одружитися, хоча наречена набагато старша за нього. Аксютка просто назвався нареченим, щоб поїсти у нареченої і стягнути що-небудь.

А в бурсі затівають нову гру - пародію на весілля ...

Карась з раннього дитинства мріяв про бурсу, бо його старші брати були бурсаками і дуже перед ним пишалися. Коли Карася-новачка приводять до бурси, він радіє. Але на нього відразу ж сиплються глузування, різні знущання з боку товаришів. У перший же день його січуть. Карась надходить у семінарський хор. Замість співу він прагне тільки відкривати рот. Товариші «нарікають» його Карасем, церемонія «нарікання» дуже образлива, Карась б'ється з кривдниками, а Лобов, що застав сцену бійки, велить висікти Карася.Ця жорстока порка виробляє перелом в душі Карася - з'являється страшна ненависть до бурсі, мрії про помсту.

Учень на прізвисько Силич, перший богатир класу, заявляє, що буде сприяти Карася, щоб ніхто не смів його ображати. Під цим захистом Карася стає легше жити. Він сам намагається захищати «пригноблених», особливо бурсацьких дурників. Бурсацький науку Карась рішуче заперечує, вчитися не хоче.

Всеволод Васильович розумників, вчитель церковного співу, закону Божого і священної історії, - педагог досить прогресивний: він вводить систему взаємного навчання. Але Карась не може осягнути церковного співу, і розумників карає його: не відпускає додому у недільні дні. Над Карасем нависає небезпека, що його не відпустять додому на Великдень.

Приходить вчитель арифметики, Павло Олексійович Ліванов. Він у п'яному вигляді безпорадний, і бурсаки знущаються над ним.

У суботу Карась витворяє всякі безчинства з досади, що його не пускають додому. У бурсі проходить недільний день, і Карась починає думати про втечу. Він чув, що когось з молодших «бігунів» піймали, але пробачили, інших висікли, але все ж не засікли, що десь на дров `дворі« рятуються »швидкі. Але в той же день привозять