Короткий переказ твору Криваве весілля (Федеріко Гарсіа Лорка)

Іспанія, початок XX ст. Гірська село. Дія п'єси починається в будинку Нареченого. Мати, дізнавшись, що він йде на виноградник і хоче взяти ніж, вибухає прокляттями того, хто вигадав ножі, і рушниці, і пістолети - все, що може вбити чоловіка. Її чоловік і старший син мертві, загинули в ножових бійках із сім'єю Феліксов, ненависної Матері. Мати з працею переносить думка про весілля, їй заздалегідь неприємна Наречена, Наречений йде, з'являється Сусідка. Мати розпитує її про Нареченій і дізнається, що у тієї раніше був наречений, який вже два роки як одружений на її двоюрідної сестри. Це Леонардо, з родини Феліксов, який був зовсім маленьким у момент сварки двох сімейств. Мати вирішує нічого не говорити синові.

Будинок Леонардо. Теща Леонардо співає дитині колискову «про коня високому, що води не хоче». Дружина Леонардо в'яже. Входить Леонардо. Він тільки що з кузні, міняв підкови коня.Дружині здається, що Леонардо занадто багато їздить на ньому, от і вчора його бачили на рівнині.Леонардо каже, що не був там. Дружина повідомляє Леонардо про майбутню через місяць весілля своєї двоюрідної сестри. Леонардо похмурніє. Дружина хоче дізнатися, що гнітить його, але він різко обриває її і йде. Дружина Леонардо і Теща продовжують співати колискову «про коня високому». Дружина плаче.

Наречений і Мати приходять в будинок Наречені свататися. До них виходить Батько Нареченої.Вони змовляються про день весілля. Мати при кожному випадку згадує свого загиблого старшого сина. З'являється Наречена. Мати Нареченого наставляє її, пояснюючи, що значить вийти заміж: «Чоловік, діти і стіна товщиною у два ліктя - от і все». Наречена серйозно обіцяє: «Я зумію так жити». Після відходу Жениха і Матері Служниця хоче розглянути подарунки, принесені Нареченій (серед них - ажурні шовкові панчохи, «мрія жінок»). Але Наречену розмови про подарунки і про майбутнє весілля дратують. Служниця розповідає, що вночі бачила вершника, зупинився під вікном Нареченої - вона дізналася, це був Леонардо. Лунає стукіт копит. Під вікнами знову проїжджає Леонардо.

День весілля. Служниця укладає волосся Наречені в хитромудру зачіску. Наречена припиняє всі вільні розмови Служниці про заміжжя. Вона похмура, але сповнена рішучості, а на питання Служниці, чи любить вона свого нареченого, відповідає ствердно. Лунає стукіт. Служниця відкриває двері перший гостю. Їм надається Леонардо. Наречена і Леонардо розмовляють, як посварені і смертельно ображені один на одного закохані. «У мене є гордість. Тому й виходжу заміж. Я замкнися з моїм чоловіком, якого повинна любити більше всього на світі », - говорить Наречена. «Гордість тобі не допоможе [...] Мовчки згоряти - це найстрашніша кара, який ми можемо піддати себе. Хіба мені допомогла моя гордість, допомогло те, що я не бачив тебе, а ти не спала ночами? Анітрохи! Тільки я був весь у вогні! Ти думаєш, що час лікує, а стіни приховують всі, але це не так. Що проникає в серце, того вже не вирвеш! »- Звучить відповідь Леонардо.Служниця намагається прогнати Леонардо. Чути спів наближаються гостей: «Ти прокинься, наречена, / Це ранок весілля ...»

Наречена тікає до себе. Леонардо йде в глиб будинку. Гості з'являються і читають вірші Нареченій: «Зійди, смаглявка, / шлейф з шовку / витягав по гучних сходами».

З'являється Наречена - у чорній сукні дев'яностих років, з воланами і широким шлейфом. На голові вінок. Усі вітають Наречену. Мати Нареченого бачить Леонардо і його дружину. «Вони члени сім'ї. Сьогодні день, коли треба прощати », - каже їй Батько Нареченої. «Я терплю, але не прощаю», - відповідає та. Наречена квапить Нареченого: «Я хочу бути твоєю дружиною, залишитися з тобою наодинці і чути тільки твій голос». Наречений з нареченою і гості йдуть. На сцені залишаються Леонардо і його Дружина. Вона просить чоловіка не їхати верхи, поїхати з нею разом у возі. Вони сваряться. «Не розумію, що з тобою, - зізнається дружина. - Думаю і не хочу думати. Знаю одне: життя моя розбита. Але в мене дитина. І я чекаю іншого.Але я свого не поступлюся ». Вони йдуть разом. Голоси за сценою продовжують співати: «Згадай, що з будинку / ти виходиш до церкви.Згадай, що зіркою / ти виходиш яскравим! »

Перед входом у будинок Наречені Служниця, наспівуючи, розставляє на столі підноси і чарки.Входять Мати Жениха і Батько Нареченої. Мати з працею залишає думки про своїх загиблих близьких і разом з Отцем Наречені мріє про онуків, про велику родину. Але Мати розуміє, що чекати доведеться ще довго.«Тому й страшно дивитися, як струмує твоя кров по землі. Струмочок висихає в одну хвилину, а нам він стоїть багатьох років життя ...»)

З'являються веселі гості, за ними під руку - молоді. Леонардо майже відразу ж йде всередину будинку. Через кілька хвилин йде Наречена. Коли вона повертається, дівчата підходять до неї за шпильками: та, якою вона раніше дасть шпильку, швидше вийде заміж. Наречена схвильована, видно, що в душі її йде боротьба, вона неуважно відповідає дівчатам. У глибині сцени проходить Леонардо. Женихові здається, що Наречена стривожена. Вона заперечує це, просить його не відходити від неї, хоча і ухиляється від його обіймів. Дружина Леонардо розпитує про ньому гостей: вона не може його знайти і коня його немає в стійлі. Наречена йде відпочити. Через деякий час виявляється її відсутність. Входить Дружина Леонардо з криком: «Вони бігли! Вони бігли! Вона і Леонардо! На коні. Обнялися і полетіли вихором! »

Весілля розколюється на два табори. Наречений і його родичі кидаються в погоню.

Ліс. Ніч. Три дроворуба міркують про долю втікачів. Один з них вважає: «Треба слухатися серця; вони добре зробили, що тікали». Інший згоден: «Краще стекти кров'ю й померти, ніж жити з гнилою кров'ю». Третій дроворуб говорить про Жениха: «Він