Короткий переказ твору Інженери (Н. Г. Гарін-Михайловський)

Перед читачем постає вже двадцятип'ятирічний молодик, випускник інституту шляхів сполучення, для якого відбулося те, «до чого чотирнадцять років прагнув з багатотисячним ризиком зірватися». Після закінчення інституту Карташов хоче знайти роботу, "де не беруть хабарів». Повний настільки шляхетних і утопічних мрій, супроводжуваний Шацьким, з яким вони більше не зустрінуться, він виїжджає з Петербурга, шість років життя в якому «промайнули як шість сторінок прочитаної книги». Повернення додому не освіжило Карташева: у відносинах з матір'ю відчувається натягнутість; занадто багато що змінилося в будинку за час його відсутності.За політичній справі на лаві підсудних опинилася Маня Карташева, сварки з чоловіком старшої сестри Зіни постійно позначаються на житті родини, в якій навіть наймолодші - Аня і Сергій - закінчують гімназію. Через скрутне матеріальне становище Карташева живуть не в колишньому просторому будинку, а знімають невелику квартиру в одному особняку з сім'єю голови військового суду Істоміна, що взяв участь у долі Мані.

Тема намагається входити в налагоджену життя сімейства, не протиставляючи себе релігійним засадам (за наполяганням Аглаїди Василівни і сестер він відвідує церкву), бере участь у вирішенні сімейних проблем, знову починає писати. У цей же час відбувається знайомство Карташева з родичкою Істоміним Аделаїдою Борисівною Воронової, яка стане його нареченою.Перебування Карташева в колі сім'ї було не надто тривалим. За наполяганням дядька, він готується до поїздки «на театр воєнних дій» в якості уповноваженого з доставки підвод на фронт.Однак, опинившись у Бендерах, Карташов, за протекцією, влаштовується практикантом на будівництві місцевої залізниці.

Для головного героя наступають дні «безперервної, напруженої роботи». При цьому Карташов проявляє таку запопадливість, що його колегам доводиться «охолоджувати запал» новоспеченого будівельника доріг. Самолюбство, а також задоволене свідомість того, що він може працювати, потроює сили головного героя. Під час будівництва дороги він знайомиться з родиною свого колишнього однокашника Сікора-ського, теж інженера-шляховика, який здобув освіту в Генті і набагато більш досвідченого, ніж Карташов. В інженерній середовищі Тему приймають за свого - «червоного», хоча він «жодного відношення до революційних гуртків не мав і тим паче не має».Курсуючи між Бендерами і Одесою у службових справах, Карташов вирішує тісніше спілкуватися з Манею, вивчаючи програму партії, з якою вона як і раніше співпрацює. Він дізнається, що сестра - член «Землі і волі».

Але поки Карташов продовжує працювати так напружено, що «не вистачає діб». А подумки він спрямований до прекрасним спогадами про Аделаїді Борисівні. Особливо успішно просувається службова кар'єра Карташева: йому збільшують платню, вона знаходить такий необхідний для будівництва дороги піщаний кар'єр. Ця знахідка упрочивает його репутацію «ділового і розумного працівника». Після закінчення будівництва ділянки дороги, що знаходиться в районі Бендер і завершився в неймовірно короткий термін - протягом сорока трьох днів, - Карташову випадає престижна відрядження до Бухареста, яка, проте, не виправдала честолюбних сподівань героя. З Бухареста він слідує в Рені, де продовжує брати участь в будівництві. Спочатку у нього складаються складні відносини з начальником будівництва. Розлив Дунаю, що послідували за цим обвали залізничного полотна, спроби врятувати дорогу від остаточного руйнування склали наступні сторінки в професійній біографії Карташева.

Він ще з більшою енергією береться за роботу: розробляє баластний кар'єр, керує оновленням підгнилих в результаті повені шпал, ніж заслуговує остаточне довіру начальника будівництва, який ділиться з ним своїм величезним досвідом. Після довгих, болісних роздумів під тиском матерії сестер Карташов робить «письмову пропозицію» Аделаїді Борисівні, написане в «витіюватих виразах».

Отримавши «від Делі» телеграму, Карташов екстреним потягом вирушає до Одеси, «сповнений щастя і моторошного страху», думаючи про ту, «яка здавалася йому недосяжною», а тепер зійшла, щоб «віднести назавжди в світлий, чистий світ любові, правди , добра ». Але поки героїв чекає тримісячна розлука: Делі їде відпочивати, а Карташов «возиться з підрядниками», їздить по лінії, зайнятий листуванням з начальством і дрібної звітністю, але над усім цим - його майбутнє життя з Делі і необхідність їхати до Петербурга, де він сподівається «проникнути в <...> таємничі управління будівель доріг». За наполяганням матері, в петербурзькій поїздці для «оберігання від шкідливих впливів» Карташева супроводжує Маня, яка має свої власні плани, пов'язані з її політичною діяльністю. Вона не збирається повертатися додому і мати в майбутньому будь-які було контакти з родиною. Розлучившись в Тулі, вони через десять днів востаннє зустрічаються в Петербурзі. Маня розповідає Карташову про утворення партії народовольців, діяльність якої спрямована на «боротьбу з режимом». Інтерес брата до радикальних ідей, проте, не означає для нього вибору на користь насильницьких методів суспільно-політичної перебудови.

Таким чином, доля героя, який опинився у фіналі повісті як би на роздоріжжі, найімовірніше, в дусі панівних в суспільній свідомості руйнівних ідей, повинна скластися у відповідності з прогнозами Аглаїди Василівни Карташева: «Якщо у французькій революції таку видну роль зіграли юристи (варто згадати , що Тема спочатку вчиться на юридичному факультеті), то в нашій, я впевнена, зіграють інженери ».