Короткий переказ твору Сім'я Тібо (Роже Мартен дю Гар)

Початок XX ст. Ніжна дружба пов'язує двох однокласників - Жака Тібо і Даніеля де Фонтані.Відкриття одним з учителів листування між хлопчиками призводить до трагедії. Ображений у найкращих почуттях своїми шкільними наставниками, які грубо оволоділи його заповітною «сірої зошитом» і мерзенно витлумачили дружбу з Даніелем, Жак разом з одним вирішує втекти з будинку. У Марселі вони марно намагаються сісти на корабель, потім вирішують дістатися до Тулона пішки, але їх затримують і відправляють додому. Від'їзд Даніеля потряс його маленьку сестру Женні, і вона важко хворіє. Жером де Фонтані, батько Даніеля і Женні, пішов з сім'ї і з'являється там вкрай рідко. Пані де Фонтані, жінка розумна, повна благородства і самовідданості, змушена постійно брехати дітям, пояснюючи відсутність батька. Одужання Женні і повернення Даніеля повернули щастя в дім.

Інакше йдуть справи в сім'ї Тібо. Жак ненавидить і боїться свого батька - старого деспота, егоїстичного і жорстокого. Батько звертається з молодшим сином як зі злочинцем. Успіхи ж старшого сина Антуана - студента-медика - лестять його честолюбства. Він вирішує відправити Жака в Круи, в засновану ним виправну колонію для хлопчиків. Антуан обурений жорстокістю батька, але йому не вдається вмовити його скасувати своє рішення.

Проходить кілька місяців. Антуана турбує доля Жака. Без відома батька він відправляється в Круи і проводить розслідування у виправній колонії. При зовнішньому благополуччі все, що він там бачить, і в першу чергу сам Жак, викликає в ньому неясне відчуття тривоги. Цей бунтар став занадто вихованим, слухняним, байдужим. Під час прогулянки Антуан намагається завоювати довіру молодшого брата, і хоча Жак спочатку відмовчується, але, пізніше, ридаючи, розповідає все - про повну самотність, про постійне стеження, про абсолютну неробства, від чого він тупіє і деградує. Він ні на що не скаржиться і нікого не звинувачує. Але Антуан починає розуміти, що нещасна дитина живе в постійному страху. Тепер Жак навіть не прагне втекти, тим більше повернутися додому: тут він принаймні вільний від сім'ї. Єдине, чого він хоче, - щоб його залишили в тому стані байдужості, в яке він впав. Повернувшись до Парижа, Антуан бурхливо пояснюється з батьком, вимагає скасування покарання. Пан Тібо залишається невблаганним. Абат Векар, духівник старшого Тібо, домагається звільнення Жака, тільки пригрозивши старому муками пекла.

Жак поселяється у старшого брата, який вже отримав диплом лікаря, У маленькій квартирі на першому поверсі батьківської хати. Він відновлює відносини з Даніелем. Антуан, вважаючи, що заборона на дружбу, накладений їхнім батьком, несправедливий і безглуздий, сам супроводжує його до Фонтаненам. Женні Жак не подобається - беззастережно і з першого погляду. Вона не може пробачити йому зло, яке він їм завдав. Ревнуючи до брата, вона майже радіє, що Жак настільки непривабливий.

Проходить ще декілька місяців. Жак надходить в Еколь Нормаль. Даніель займається живописом, редагує журнал з мистецтва і насолоджується радощами життя.

Антуана звуть до ліжка дівчинки, розчавленої фургоном. Діючи швидко та рішуче, він оперує її в домашніх умовах, на обідньому столі. Нещадна боротьба, яку він веде зі смертю за цю дитину, викликає загальне захоплення. Сусідка Рашель, яка допомагала йому під час операції, робиться його коханкою. Завдяки їй Антуан звільняється від внутрішньої скутості, стає сама собою.

На дачі, в Мезон-Лаффіт, Женні поступово, майже проти своєї волі, змінює думку про Жаке. Вона бачить, як Жак цілує її тінь, зізнаючись тим самим у любові. Женні в сум'ятті, вона не може розібратися у своїх почуттях, заперечує любов до Жаку.

Рашель залишає Антуана і їде до Африки, до свого колишнього коханця Гірш, людині порочному, небезпечному, має над нею містичну владу.

Проходить кілька років. Антуан - відомий процвітаючий лікар. У нього величезна практика - його прийомний день заповнений до відмови.

Антуан відвідує хворого батька. Вже з самого початку хвороби у нього немає ніяких сумнівів щодо її летального результату. Його вабить до себе вихованка батька Жиз, яку він і Жак звикли вважати своєю сестрою. Антуан намагається порозумітися з нею, але вона ухиляється від розмови.Жиз любить Жака. Після його зникнення три роки тому вона одна не вірила в його смерть. Антуан багато розмірковує про свою професію, про життя і смерть, про сенс буття. Разом з тим він не відмовляє собі в радощах і задоволеннях життя.

Пан Тібо підозрює правду, але, заспокоєний Антуаном, розігрує сцену повчальною кончини.Антуан отримує лист, адресований молодшому братові. Те, що Жак живий, не надто дивує Антуана. Він хоче знайти його і привезти до вмираючого батька. Антуан читає новелу «Сестричка», написану Жаком і опубліковану в одному швейцарському журналі, нападає на слід молодшого брата. Жак, після трьох років мандрів і поневірянь, живе у Швейцарії. Він займається журналістикою, пише оповідання.

Антуан знаходить брата в Лозанні. Жак люто повстає проти вторгнення старшого брата в його нове життя. Тим не менш він погоджується поїхати з ним додому.

Пан Тібо усвідомлює, що дні його полічені. Антуан і Жак приїжджають до Парижа, але батько вже без свідомості. Його смерть приголомшує Антуана. Розбираючи папери покійного, він з тугою розуміє, що, незважаючи на свою величну зовнішність, той був нещасною людиною і що, хоча ця людина була його батьком, він його зовсім не знав. Жиз приходить до Жаку, але під час розмови розуміє, що зв'язують їх кайдани порвані назавжди і безповоротно. Літо 1914 р. Жак знову в Швейцарії. Він живе в оточенні революційної еміграції, виконує ряд секретних доручень соціалістичних організацій. Повідомлення про терористичний акт в Сараєво викликає тривогу у Жака і його соратників. Приїхавши в Париж, Жак обговорює