Короткий переказ твору Червона літера (Натаніел Готорн)

У вступному нарисі до роману розповідається про рідне місто автора - Сейлемі, про його предків - пуританах-фанатиків, про його роботу в сейлемской митниці і про людей, з якими йому довелося там зіткнутися. «Ні парадний, ні чорний хід митниці не веде до раю», і служба в цій установі не сприяє розквіту хороших задатків в людях. Одного разу, риючись в паперах, звалених у купу у величезній кімнаті на третьому поверсі митниці, автор знайшов рукопис якогось Джонатана П'ю, який помер вісімдесят років тому. Це було життєпис Естер Прин, що жила в кінці XVII ст. Разом з паперами зберігався червоний клапоть, при найближчому розгляді виявився дивовижно розшитій літерою «А»; коли автор доклав її до грудей, йому здалося, що він відчув опік. Звільнений після перемоги вігів, автор повернувся до літературних занять, для яких йому вельми пригодилися плоди праць містера П'ю.

З Бостона в'язниці виходить Естер Прин з немовлям на руках. На ній гарне плаття, яке вона пошила собі у в'язниці, на грудях його червона вишивка у вигляді літери «А» - перша літера слова Adulteress (перелюбниця). Всі засуджують поведінку Естер та її викликає наряд. Її ведуть на ринкову площу до помосту, де їй належить стояти до першої години дня під ворожими поглядами натовпу - таке покарання виніс їй суд за її гріх і за відмову назвати ім'я батька новонародженої дочки. Стоячи біля ганебного стовпа, Естер згадує своє минуле життя, дитинство в старій Англії, немолодого згорбленого вченого, з яким вона зв'язала свою долю. Обвівши поглядом натовп, вона помічає в задніх рядах людини, котрий одразу опановує її думками. Людина цей немолодий, у нього проникливий погляд дослідника і згорблена спина невтомного трудівника. Він розпитує оточуючих про те, хто вона така. Вони дивуються, що він нічого про неї не чув. Але він пояснює, що він не тутешній, довго був у рабстві у язичників, і ось тепер індіанець привів його до Бостона, щоб отримати викуп. Йому розповідають, що Естер Прин - дружина одного англійського вченого, який надумав перебратися до Нової Англії. Він послав дружину вперед, а сам затримався в Європі. За два роки життя в Бостоні Естер не отримала від нього жодної звісточки: ймовірно, він загинув. Поблажливий суд взяв до уваги всі пом'якшувальні обставини і не засудив занепалу жінку на смерть, а засудив всього лише простояти три години на помості біля ганебного стовпа, а потім до кінця життя носити на грудях знак безчестя. Але всіх обурює, що вона не назвала ім'я співучасника гріха. Найстаріший бостонський священик Джон Уілсон переконує Естер відкрити ім'я спокусника, слідом за ним тремтячим від хвилювання голосом до неї звертається молодий пастор Димсдейл, чиєю прихожанкою вона була. Але молода жінка вперто мовчить, міцно притискаючи до грудей дитину.

Коли Естер повертається до в'язниці, до неї приходить той самий незнайомець, якого вона бачила на площі. Він лікар і називає себе Роджером Чиллингуорт. Першим ділом він заспокоює дитину, потім дає ліки Естер. Вона боїться, що він її отруїть, але лікар обіцяє не мстити ні молодій жінці, ні дитині. Було занадто самовпевнено з його боку одружитися з юною гарній дівчині і чекати від неї почуття у відповідь. Естер завжди була з ним чесна і не прикидалася, що любить його. Так що вони обидва заподіяли один одному зло і квити. Але Чиллингуорт хоче дізнатися ім'я коханого Естер, ім'я людини, яка заподіяла зло їм обом. Естер відмовляється назвати його. Чиллингуорт змушує її поклястися, що вона нікому не відкриє його справжнього імені і свого з ним спорідненості. Нехай всі вважають, що її чоловік помер. Він вирішує у що б то не стало дізнатися, з ким согрішила Естер, і помститися її коханому.

Вийшовши з в'язниці, Естер поселяється в покинутому будиночку на околиці Бостона і заробляє на життя рукоділлям. Вона настільки майстерна вишивальниця, що у неї немає відбою від замовників. Вона купує собі тільки найнеобхідніше, а решту грошей роздає бідним, часто чуючи у відповідь образи замість подяки. Її дочка Перл красуня, але має палким і мінливим вдачею, так що Естер з нею нелегко. Перл не хоче підкорятися жодним правилам. Першим її свідомим враженням стала червона літера на грудях у Естер.

Друк знехтуваним лежить і на дівчинці: вона не схожа на інших дітей, не грає з ними. Бачачи дивацтва дівчинки і зневірившись довідатися, хто її батько, деякі городяни вважають її диявольським кодлом. Естер ніколи не розлучається з дочкою і всюди бере її з собою. Одного разу вони приходять до губернатора, щоб віддати замовлену їм пару парадних розшитих рукавичок. Губернатора немає вдома, і вони чекають на нього в саду. Губернатор повертається разом зі священиками Вілсоном та Димсдейла. По дорозі вони говорили про те, що Перл - дитя гріха і слід забрати її в матері і передати в інші руки. Коли вони повідомляють про це Естер, вона не погоджується віддати дочку. Пастор Вілсон вирішує з'ясувати, чи виховує її Естер у християнському дусі. Перл, яка знає навіть більше, ніж передбачено в її віці, упирається і на питання про те, хто її створив, відповідає, що її ніхто не