Короткий переказ твору Чорна курка, або Підземні жителі (Антоній Погорєльський)

Років сорок тому, в С.-Петербурзі на Васильєвському острові, жив-бувутримувач чоловічого пансіону.

У числі тридцяти або сорока дітей, що навчалися в тому пансіоні, перебував один хлопчик, на ім'я Олександр, якому тоді було не більше 9 або 10 років.Батьки його, що жили далеко-далеко від Петербурга, років за два перед тим привезли його до столиці, віддали в пансіон і повернулися додому, заплативши вчителю домовлену плату за кілька років вперед. Альоша був хлопчик розумний, миленький, вчився добре, і всі його любили і пестили.

Дні навчання для нього проходили скоро і приємно, але коли наставала субота і всі товариші його поспішали додому до рідних, тоді Альоша гірко відчував свою самотність. Альоша годував курочок, які жили біля паркану в навмисне для них збудованому будиночку і цілий день грали і бігали на дворі.Особливо любив чорну чубатий, названу Чорнушка. Чорнушка була до нього ласкавіше інших.

Одного разу до свята куховарка ловила курку, і Альоша, кинувшись їй на шию, не дав убити Чорнушку. Віддав куховарці за це імперіал - золоту монету, подарунок бабусі.

Після свята ліг спати, майже заснув, але почув, як хтось його кличе. До нього прийшла чорнушка і сказала людським голосом: спробуй за мною, я тобі покажу що-небудь гарненьке. Одягайся швидше! І він сміливо пішов за нею.З очей її виходили начебто промені, які висвітлювали всі навколо них, хоча не так яскраво, як маленькі свічки. Вони пройшли через передню.

- Двері замкнені ключем, - сказав Олександр; але курочка йому не відповідала: вона грюкнула крилами, і двері самі собою відчинилися.

Потім, що пройшов через сіни, звернулися вони до кімнат, де жили столітні бабусі-голландки. Альоша ніколи у них не бував. Курочка знову грюкнули крилами, і двері в старушкіни покої відчинилися. Пройшли в другу кімнату, і Альоша побачив у золотій клітці сірого папуги. Чорнушка сказала нічого не чіпати.

Проходячи повз кішки, Олександр попросив у неї лапки ... Раптом вона голосно Занявкали, папуга настовбурчився і почав голосно кричати: «Дуррак! дуррак! »Чорнушка поспішно віддалилася, і Альоша побіг за нею, двері слідом за ними сильно зачинилися ...

Раптом увійшли вони в залу. По обидва боки висіли на стінах лицарі у блискучих латах. Чорнушка йшла попереду навшпиньках і Альоші веліла слідувати за собою тихенько-тихенько ... Наприкінці зали була велика двері.Лише тільки вони підійшли до неї, як зіскочили зі стін два лицарі, і напали на чорну курку. Чорнушка підняла хохол, розпустила крила і раптом зчинилась велика-велика, вище лицарів, і почала з ними боротися! Лицарі сильно на неї наступали, а вона захищалася крилами і носом. Альоші зробилося страшно, серце в нього сильно затремтіло, і він втратив свідомість.

На наступну ніч знову прийшла Чорнушка. Знову пішли, але цього разу Альоша вже нічого не чіпав.

Увійшли вони в іншу залу. Чорнушка пішла. Тут увійшло безліч маленьких людей, зростом не більше як з пів-аршина, у гарних різноколірних платтях.Вони не помічали Альоші. Потім увійшов король. За те, що Олександр врятував його міністра, Олександр тепер знав урок, не навчаючи. Король йому дав конопляну насіння. І просили нічого нікому про них не розповідати.

Почалися класи, і Альоша знав будь-який урок. Чорнушка не приходила.Олександр спочатку соромився, а потім звик.

Притому Олександр став страшний пустун. Одного разу вчитель, не знаючи, що з ним робити, задав йому вивчити напам'ять сторінок двадцять до іншого ранку і сподівався, що він, принаймні, в цей день буде сумирніше. Але Альоша в цей день навмисне пустував більше звичайного. На наступний день не міг вимовити ні слова, бо не було насіння. Його відвели в спальню і сказали вивчити урок. Але до обіду Олександр ще не знав урок. Його знову там залишили. До ночі з'явилася Чорнушка і повернула йому зерно, але просила виправитися.

На наступний день відповів урок. Учитель запитав, коли Альоша вивчив урок. Олександр розгубився, веліли принести різки. Вчитель сказав, що не буде пороти, якщо Олександр скаже, коли вивчив урок. І Альоша все розповів, забувши про обіцянку, дану підземельне королю і його міністра.Учитель не повірив, і Альошу висікли.

Прийшла Чорнушка попрощатися. Вона була закута ланцюгом. Сказала, що народу тепер доведеться переселитися далеко. Попросила Альошу ще раз виправитися.

Міністр знизав Альоші руку і зник під сусідню ліжко. Другого дня вранці в Олексія була гарячка. Тижнів через шість Олександр видужав і намагався бути слухняним, добрим, скромним і старанним. Всі його знову полюбили і почали пестити, і він став прикладом для своїх товаришів, хоча вже й не міг вивчити напам'ять двадцять друкованих сторінок раптом, яких, втім, йому і не ставили.