Короткий переказ твору Дитинство (Максим Горький)

Розповідь від імені головного героя

I

Помер батько (зараз одягнений «у біле і незвичайно довгий; пальці його босих ніг дивно розчепірені, пальці ніжних рук, струнко покладені на груди, теж криві; його веселі очі щільно прикриті чорними кружками мідних монет, добре обличчя темно і лякає мене недобре вишкіреними зубами »). Мати напівгола біля нього на підлозі. Приїхала бабуся - «кругла, большеголовая, з величезними очима і смішним рихлим носом; вона вся чорна, м'яка і напрочуд цікава ... вона говорила ласкаво, весело, доладно. Я з першого ж дня подружився з нею ».

Хлопчик тяжко хворий, тільки встав на ноги. Мати Варвара: «я вперше бачу її такою, - вона була завжди сувора, говорила мало, вона чиста, гладка і велика, як кінь; у неї жорстке тіло і страшно сильні руки. А зараз вона вся якось неприємно спухла і розпатлана, все на ній розірвалося, волосся, що лежали на голові акуратно, великою світлою шапкою, розсипалися по голому плечу ... ». У матері почалися перейми, народила дитину.

Пам'ятав похорон. Був дощ. На дні ями жаби. Їх теж закопали. Плакати йому не хотілося. Він плакав рідко від образи, ніколи від болю. Батько сміявся над його сльозами, мати плакати забороняла.

Їхали на пароплаві. Новонароджений Максим помер. Йому страшно. Саратов. Бабуся і мати вийшли ховати. Прийшов матрос. Коли загудів паровоз, той кинувся бігти. Олександр вирішив, що йому теж потрібно бігти. Знайшли. У бабусі довгі густе волосся. Нюхала тютюн. Добре розповідає казки. Навіть матросам подобається.

Приїхали до Нижнього. Зустрічали дід, дядьки Михайло і Яків, тітка Наталя (вагітна), двоюрідні, обидва Саші, сестра Катерина.

Йому ніхто не сподобався, «я відчував себе чужим серед них, навіть і бабуся якось померкла, віддалилася».

Прийшли до «приземкуватої одноповерхового будинку, забарвленого брудно-рожевою фарбою, з нахлобученной низьким дахом і виряченими вікнами». Будинок здався великим, але був тісним. Двір неприємний, завішаний мокрими ганчірками, заставлений чанами з різнобарвною водою.

II

«Будинок діда був наповнений туманом взаємної ворожнечі всіх з усіма, вона отруювала дорослих, і навіть діти брали в ній живу участь». Брати вимагали у батька розділ майна, приїзд матері ще посилив все. Сини кричали на батька. Бабуся запропонувала все віддати. Брати побилися.

Дід уважно стежив за хлопчиком. Здавалося, що дід злий. Змусив його вчити молитви. Цьому вчила Наталя. Не розумів слів, питав у Наталі, та змушувала просто запам'ятовувати, спотворював спеціально. Його раніше не били. Сашку повинні були пороти за наперсток (дядьки хотіли пожартувати над напівсліпим майстром Григорієм, Михайло звелів племіннику загострити наперсток для Григорія, але його взяв дід). Завинив і сам. Вирішив що-небудь пофарбувати. Саша Яковом запропонував пофарбувати скатертину. Циганок спробував її врятувати. Бабуся сховала скатертину, але Саша проговорився. Його теж вирішили пороти. Всі боялися матері. Але вона не забрала свою дитину, її авторитет у Олексія похитнувся. Засікли до втрати свідомості. Хворів. Дід прийшов до нього. Розповідав, як у молодості баржі тягнув. Потім Водолій. Його звали, але він не йшов. Та й хлопчикові не хотілося, щоб пішов.

Циганок підставив свою руку, щоб хлопчику було не так боляче. Вчив, що робити, щоб не так боляче було.

III

Циганок займав особливе місце в будинку. "Золоті руки у Іванка». Дядьки не жартували з ним, як з Григорієм. За очі про циганку говорили сердито. Так хитрували один перед одним, щоб ніхто його не взяв до себе працювати. Він хороший працівник. Вони ще боялися, що дід його собі залишить.

Циганок - підкидьок. У бабусі рожено було 18. Заміж вийшла в 14.

Дуже любив Циганка. Умів поводитися з дітьми, веселий, знав фокуси. Мишей любив.

У свята Яків любив на гітарі грати. Співав нескінченну тужливу пісню. Циганок хотів співати, але голосу не було. Танцював Циганок. Потім бабуся з ним.

Дядько Яків свою дружину до смерті забив.

Побоювався Григорія. Дружив з циганкою. Все одно підставляв свою руку. Кожну п'ятницю Циганок їздив за харчами (в основному крав).

Циганок загинув. Яків вирішив хрест дружині поставити. Великий, дубовий. Хрест несли дядьки і Циганок. «Впав, а його і придавило ... І нас би покалічило, та ми вчасно скинули хрест». Циганок довго лежав на кухні, з рота кров. Потім помер. Бабуся, дід і Григорій сильно переживали.

IV

Спить з бабусею, та довго молиться. Каже не по писаному, від душі. «Мені дуже подобається бабусин бог, такий близький їй», що часто просив розповісти про нього. «Говорячи про бога, рай, ангелів, вона ставала маленькою і лагідної, обличчя її молодів, вологі очі лили особливо тепле світло». Бабуся казала, що живеться їм добре. Але це не так. Наталія просила у бога смерті, Григорій все гірше бачив, збирався по світу йти. Олександр хотів у поводирі до нього. Наталю бив дядько. Бабуся розповідала, що дід її теж бив. Розповідала, що нечистих бачила. А ще казки та оповідання, були і вірші. Знала їх багато. Боялася тарганів. У темряві чула їх і просила вбити. Так спати не могла.

Пожежа. Бабуся кинулася у вогонь за купоросом. Обпекла руки. Любила коня. Її врятували. Майстерня згоріла. Спати в цю ніч не вдалося. Наталя народжувала. Померла. Альоші погано, віднесли спати. У бабусі дуже боліли руки.

V

Дядьки розділилися. Яків у місті. Михайло за річкою. Дід купив інший будинок. Багато квартирантів. Килина Іванівна (бабуся) була знахаркою. Усім допомагала.