Обіцяла все на коленкор наклеїти. Зізнався матері, що дід бабусю бив. Мати подружилася з постоялкой, майже кожен вечір йшла до неї. Приходили офіцери і панянки. Дідові не подобалося. Всіх прогнав. Привіз меблі, змусив її кімнати і замкнув. «Не треба нам стояльцев, я сам гостей приймати буду!» У свята були гості: бабусина сестра Мотря з синами Василем та Віктором, дядько Яків з гітарою і годинникарем. Здалося, що колись бачив його на возі заарештованим.
Мати хотіли посватати за нього, але вона навідріз відмовилася.
«Якось не вірилося вже, що все це вони робили серйозно і що і важко плакати. І сльози, і крики, і всі їхні взаємні муки, спалахуючи часто, згасаючи швидко, ставали звичні мені, все менше порушували мене, все слабкішим чіпали серце ».
«... Російські люди, за злиднях своєї, взагалі люблять бавитися горем, грають їм, як діти, і рідко соромляться бути нещасними».
XI
«Після цієї історії мати одразу зміцніла, туго випросталась, і стала господинею в домі, а дід став непомітний, задумливий, тихий не схоже на себе».
У діда були скрині з одягом і старовинної та добром усяким. Одного разу дід дозволив матері це одягнути. Була дуже гарна. До неї часто ходили гості. частіше за всіх брати Максимові. Петро і Євген («високий, тонконогий, блідолиций, з чорною гострою борідкою. Його великі очі були схожі на сливи, одягався він в зеленуватий мундир з великими гудзиками ...).
