Короткий переказ твору Життя Клима Самгіна (Максим Горький)

У будинку інтелігента-народника Івана Якимовича Самгіна народився син, якому батько вирішив дати «незвичне», мужицьке ім'я Клим. Воно відразу дала хлопчика серед інших дітей його кола: дочки доктора Сомова Люби; дітей квартиранта Варавкі Варвари, Лідії та Бориса; Ігоря Туробоева (разом з Борисом навчається в московській військовій школі); Івана Дронова (сирота, нахлібника в будинку Самгіна); Костянтина Макарова та Аліни Телепнєву (товариші по гімназії). Між ними складаються складні відносини, почасти тому, що Клим намагається відзначитися, що не завжди вдається. Перший вчитель - Томілін. Суперництво з Борисом. Несподівана загибель Бориса і Варвари, що провалилися під лід під час катання на ковзанах. Голос з натовпу: «Та чи був хлопчик-то, може, хлопчика-то й не було?» - Як перший «ключовою» мотив повісті, як би виражає ірреальність того, що відбувається.

Навчання в гімназії. Еротичні томління Самгіна. Швейка Рита таємно підкуплена матір'ю Клима для «безпечною» сексуального життя юнака. Вона закохана в Дронова; Самгін дізнається про це і про вчинок матері і розчаровується в жінках. Любов Макарова до Лідії; невдала спроба самогубства. Клим рятує його, але потім шкодує про це, бо сам потай симпатизує Лідії і відчуває, що блідо виглядає на тлі свого друга.

Петербург, студентство. Нове коло спілкування Самгіна, де він знову-таки намагається зайняти особливе місце, піддаючи «про себе» все і всіх критичному аналізу і отримавши прізвисько «розумник». Старший брат Дмитро (студент, що ввімкнувся в революційну боротьбу), Марина Премірова, Серафима Нехаєвим (закохана в усі «декадентське»), Кутузов (активний революціонер, майбутній більшовик, своїми рисами нагадує Леніна), Єлизавета Співак з хворим чоловіком-музикантом, Володимир Лютов (студент з купецького роду) та інші. Любов Лютова до Аліни Телепнєву, що виросла в красиву і примхливу жінку. Її згоду бути дружиною Лютова і подальша відмова, бо вона закохується в Туробоева (тема своєрідного суперництва «бідного аристократа» Туробоева і «багатого мужика» Лютова).

Життя на дачі. Символічна сцена лову сома на горщик з гарячою кашею (сом проковтне горщик, він лопне, сом спливе) - обдурювання «панів» мужиком, який тим не менш захоплює Лютова як виразник загадкової талановитості російського народу. Спори про слов'янофілів і західників, Росії та Заході. Лютов - російський анархіст. Клим намагається зайняти особливу позицію, але в результаті не займає ніякої. Його невдала спроба освідчитися в коханні Лідії. Відмова. Підйом дзвонів на сільську церкву. Загибель молодого селянина (мотузка захлеснула за горло). Друга «ключовою» фраза повісті, вимовлена сільської дівчинкою: «Та що ви пустувати?» - Як би звернена до «панам» взагалі. Не знаючи народу, вони намагаються вирішувати його долю.

Москва. Нові люди, яких намагається зрозуміти Самгін: Семіонов Діомід, Варвара Антипова, Петро маракує, дядько Хрисанф - коло московської інтелігенції, що відрізняється від петербурзької підкресленою «російськістю». Пиятика на квартирі Лютова. Диякон-розстрига Єгор Іпатіївський читає власні вірші про Христа, Васьки і «нерозмінною рублики». Суть в тому, що російська людина і ненавистю служить Христові. Крик Лютова: «Геніально!» Самгін знову-таки не знаходить місця у цьому середовищі. Приїзд молодого Миколи I і трагедія на Ходинському полі, де під час свята коронації були задавлені сотні людей. Погляд Самгіна на натовп, яка нагадує «ікру». Нікчемність особистої волі в епоху сплеску масового психозу.

Остаточний розрив Самгіна з Лідією; її від'їзд до Парижа. Клим відправляється на Нижегородську промислову виставку і знайомиться з провінційною журналістським середовищем. Ченців - яскравий драматург й своєрідний поет (ймовірний прототип сам Горький). Приїзд до Нижнього царя, схожого на «Бальзамінова, одягненого офіцером ...».

Самгін і газета. Дронов, ченців, подружжя Співак. Зустріч з томильную, проповідникам, що «шлях до істинної віри лежить через пустелю зневіри» (Ніцшевського думка, близька Самгіна). Провінційний історик Козлов - охоронець і монархіст, який заперечує революцію, у тому числі і революцію духу. Зустріч з Кутузовим, «обурливо самовпевненим» і від того схожим на свого антипода - Козлова. Кутузов про «революціонерів від нудьги», до яких відносить всю інтелігенцію. Падіння споруджуваної казарми як символ «прогнилого» ладу. Паралельна сцена бенкету «батьків міста» в ресторані. Обшук в квартирі Самгіна. Бесіда з жандармським ротмістром Поповим, який вперше дає Самгін зрозуміти, що революціонером він ніколи не стане.

Москва. Прейс і Тагільський - верхівка ліберальної інтелігенції (можливі прототипи - «віховців»). Приїзд Кутузова (кожна його поява нагадує Самгін, що справжня революція готується десь осторонь, а він і його оточення не беруть у ній участі). Міркування Макарова про філософію Н. Ф. Федорова та про роль жінки в історії.

Смерть батька Самгіна у Виборзі. Зустріч з братом. Арешт Самгіна і Сомової. Допит в поліції і пропозицію стати інформатором. Відмова Самгіна; дивна невпевненість, що вчинив правильно. Любовний зв'язок з Варварою Антипової; аборт.

Слова старої прислуги Анфімьевни (виражає народне думка) про молодих: «Чужого бога діти». Поїздка Самгіна до Астрахані і Грузію).

Москва, студентські хвилювання біля Манежу. Самгін в натовпі і його страх перед нею. Виручає Митрофанов - агент поліції. Поїздка в село; сцена селянських грабежів. Страх Самгіна перед мужиками. Нові заворушення в Москві. Любовний зв'язок з Никоновій (виявиться поліцейським інформатором). Поїздка в Стару Руссу; погляд на царя через спущені штори вагона.

9 січня 1905 в Петербурзі. Сцени кривавої неділі ". Гапон і висновок про нього: «нікчемний поп». Самгін у в'язниці за підозрою в революційній діяльності. Похорон Баумана і сплески «чорносотенної» психології.

Москва, революція