Барикади. Самгін і бойові загони. Товариш Яків - ватажок революційної натовпу. Страта на очах Самгіна сищика Митрофанова. Смерть Анфімьевни. Самгін розуміє, що події розвиваються поза його волею, а він їх мимовільний заручник.

Поїздка в Русьгород на прохання Кутузова за грошима для більшовиків. Розмова в поїзді з п'яним поручиком, який розповідає, як страшно стріляти в народ за наказом. Знайомство з Мариною Зотової - багатою жінкою з «народним» чином думки. Її міркування про те, що інтелігенція ніколи не знала народ, що коріння народної віри йдуть у розкол і єретицтві і це є прихованою, але справжньою рушійною силою революції. Кошмар «двойничества», переслідує Самгіна і виражає початок розпаду його особистості. Вбивство губернатора на очах Самгіна. Зустріч з Лідією, що приїхала з-за кордону, остаточне розчарування Самгіна в ній. Філософія Валентина Безбедова, знайомого Марини, який заперечує будь-який сенс в історії. Девіз «не хочу» - третій «ключовою» мотив повісті, що виражає неприйняття Самгін всього всесвіту, в якому йому ніби немає місця. Марина і старець Захар - тип «народного» релігійного діяча. Релігійні «радіння» у Марини, які підглядає Самгін і які остаточно переконують його у своїй відірваності від народної стихії.

Від'їзд за кордон. Берлін, нудьга. Картини Босха в галереї, які несподівано збігаються з світорозумінням Самгіна (роздробленість світобудови, відсутність ясного образу людини). Зустріч з матір'ю в Швейцарії; взаємне нерозуміння. Самгін залишається у круглому самоті. Самогубство Лютова в Женеві; слова Аліни Телепнєву: «Утік Володя ...»

Париж. Зустріч з Мариною Зотової. Попов і Бердников, які намагаються підкупити Самгіна, щоб він був їхнім таємним агентом при Зотової і повідомляв про її можливу операцію з англійцями. Різкий відмова Самгіна.

Повернення до Росії. Вбивство Марини Зотової. Загадкові обставини, з ним пов'язані. Підозра падає на Безбедова, який все заперечує і дивним чином гине у в'язниці до початку суду.

Москва. Смерть Варвари. Слова Кутузова про Леніна як єдиному істинному революціонера, який бачить крізь майбутнє. Самгін і Дронов. Спроба організації нової газети ліберально-незалежного толку. Розмови навколо збірки «Карби»; думки Самгіна: «Звичайно, ця смілива книга викличе шум. Удар дзвони серед ночі. Соціалісти будуть люто заперечувати. І не одні соціалісти. "Свист і дзвін з усіх сторін". На поверхні життя вздуется ще десяток бульбашок ". Смерть Толстого. Слова служниці Агафії: «Лев-то Миколайовичу помер ... Чуєте, як у всіх в будинку двері ляскають? Ніби злякалися люди-то ».

Думки Самгіна про Фауста і Дон Кіхоті як продовження думок Івана Тургенєва в есе «Гамлет і Дон-Кіхот». Самгін висуває принцип не діяльного ідеалізму, а розумної діяльності.

Початок світової війни як символ краху колективного розуму. Поїздка Самгіна на фронт у Боровичі. Знайомство з підпоручиком Петровим, символізує розкладання бойового офіцерства. Безглуздий вбивство Тагильского розлюченим офіцером. Кошмари війни.

Повернення з фронту. Вечір у Леоніда Андрєєва. Його слова: «Люди відчують себе братами тільки тоді, коли зрозуміють трагізм свого буття в космосі, відчують жах самотності свого у всесвіті, стикнуться прутів залізної клітки нерозв'язних таємниць життя, життя, з якої один є вихід - у смерть», - які наче підводять риску під духовними пошуками Самгіна.

Лютнева революція 1917 р. Родзянко і Керенський. Незавершений фінал. Неясність подальшої долі Самгіна ...