Короткий переказ твору Міщани (Максим Горький)

У заможному будинку проживають бессеменной Василь Васильович, 58 років, старшина малярського цеху, що мітить депутатом до міської думи від цехового стану; Килина Іванівна, його дружина; син Петро, колишній студент, вигнаний за участь у недозволених студентських зборах; дочка Тетяна, шкільна вчителька, засиділися в наречених; вихованець Бессеменова Ніл, машиніст у залізничному депо; церковний співочий Тетерів і студент Шишкін - нахлібники;

Олена Миколаївна Кривцова - молода вдова наглядача тюрми, яка знімає в будинку кімнати, і Степанида - куховарка, що виконує в будинку всю чорну роботу з допомогою дівчини Полі, швачки, дочки далекого родича Бессеменова Перчіхіна, торговця співочими птахами та п'яниці. Крім них, в будинку часто буває Цвєтаєва, молода вчителька, подруга Тетяни.

Дія п'єси відбувається в атмосфері постійно розгорається і згасаючі скандалів між Бессеменовим і його дітьми. Батько незадоволений нешанобливість до нього дітей, а також тим, що обидва до цих пір не знайшли в житті свого місця. На його думку, обидва вони стали занадто «освіченими» і тому гордими. Це заважає їм жити. Тетяна просто повинна вийти заміж, а Петро - вигідно одружуватися і працювати на примноження багатства батька. У міру розвитку дії стає зрозуміло, що діти не стільки не хочуть жити «по-батьківськи», скільки просто не можуть через свою ослабленою волі, втрати інтересу до життя і т.д. Освіта дійсно не пішло їм на користь, воно лише заплутало їх, позбавило волі до життя і міцних міщанських коренів.

У цьому головна трагедія родини Бессеменових. У випадку з Петром, на думку Тетерева, що виконує в п'єсі своєрідну роль резонера, ця трагедія повинна зважитися на користь батька: Петро залишить Кривцову, до якої поки закоханий проти волі батьків, неминуче піде шляхом батька і теж стане зразковим міщанином. У випадку з Тетяною, яка безнадійно закохана в Нілу, вже пов'язаного обопільною любов'ю з Полів, - питання відкрите: швидше за все, Тетяна так і залишиться нещасною жертвою суперечності між своїми міщанськими корінням і новими віяннями часу.

Ці віяння виразніше всіх висловлює Ніл, найбільш «прогресивний» герой і, очевидно, майбутній соціаліст-революціонер, на що натякає бессеменной. Ніл відображає близьку Горькому естетику боротьби і праці, нерозривно між собою пов'язані. Наприклад, він любить кувати, але не тому, що любить працю взагалі, а тому, що любить як би битися з металом, придушуючи його опір. У той же час воля і цілеспрямованість Нілу мають зворотний бік: він безжалісний до закоханої в нього Тетяні та до виховала його Бессеменову.

Попутно в п'єсі розгортаються окраїнні сюжети: любов Тетерева до Поли, в якій він бачить своє останнє порятунок від пияцтва і нудьги життя; доля Перчіхіна, людини не від світу цього, що живе тільки любов'ю до птахів і лісу; трагедія Кривцова, закоханої в життя, але втратила в ній своє місце. Найбільш цікавий з другорядних персонажів - Тетерів. Ця людина дуже величезний (і фізично, і духовно) для тієї убогої життя, господарями якої поки є бессеменной і йому подібні. Але йому навряд чи знайдеться місце і в тому житті, господарями якої будуть люди на кшталт Нілу. Його образ - образ вічного вигнанця життя.

П'єса закінчується на трагічній ноті. Після невдалої спроби покінчити із собою Тетяна розуміє свою приреченість і непотрібність серед людей. В останній сцені вона падає на клавіші рояля, і лунає нестрункий гучний звук ...