Короткий переказ твору Пісня про буревісника (Максим Горький)

Над сивий рівниною моря вітер хмари збирає. Між хмарами і морем гордо майорить Буревісник, чорної блискавки подібний. Те крилом хвилі торкаючись, то стрілою злітаючи до хмар, він кричить, і .- хмари чують радість в сміливому крику птаха. У цьому крику - жага бурі! Силу гніву, полум'я пристрасті і впевненість у перемозі чують хмари в цьому крику.

Чайки стогнуть перед бурею, - стогнуть, метушаться над морем і на дно його готові заховати жах перед лице бурею. І гагари також стогнуть, - їм, гагарам, недоступне насолоду битвою життєвих: грім ударів їх лякає.

Дурний пінгвін боязко ховає тіло жирне в кручах ... Тільки гордий Буревісник майорить сміливо і вільно над сивим від піни морем!

Всі хмурній і нижче хмари опускаються над морем, і співають, і рвуться хвилі до висоти назустріч грому. Грім гуркоче. У піні гніву стогнуть хвилі, з вітром сперечаючись. Ось охоплює вітер зграї хвиль обіймами міцним і кидає їх з розмаху в дикій злобі на кручі, розбиваючи на порох і бризки смарагдові громади. Буревісник з криком лине, чорної блискавки подібний, як стріла пронизує хмари, піну хвиль крилом зриває. Ось він носиться, як демон, - гордий, чорний демон бурі, - і сміється, і ридає ... Він над хмарами сміється, він від радості ридає!

У гніві грому, - чуйний демон, - він давно утому чує, він упевнений, що не приховають хмари сонця, - ні, не приховають! Вітер виє ... Грім гримить ... Синім полум'ям палають зграї хмар над безоднею моря. Море ловить стріли блискавок і в своїй безодні гасить. Точно вогненні змії, в'ються в морі, зникаючи, отраженья цих блискавок.

Буря! Скоро гряне буря! Це сміливий Буревісник гордо майорить між блискавок над ревучим гнівно морем; то кричить пророк перемоги: «Хай сильніше гряне буря! ..»