Короткий переказ твору Подружжя Орлови (Максим Горький)

Розповідь починається описом моторошної бійки між Орловими в їх квартирі, яка розташована в підвалі старого і брудного будинку купця Петуннікова. За бійкою спостерігає весь двір на чолі з Сеньком Чижиков - учнем маляра - бешкетною хлопчиськом років ти. Сенько - «пристрасний любитель всіляких пригод», «полуребенок, напівдорослий, живий і вразливий, він, як губка вологу, жадібно вбирає в себе бруд навколишнього його життя, на лобі в нього вже є тонка зморшка, ознака, що Сенько Чижик думає ». Хоча до цих суботнім бійок подружжя-шевців всі мешканці будинку вже звикли, все одно вдаються подивитися. Григорій (чоловік) завжди перемагав Мотрону (дружину) і йшов до шинку, а вона, де-не-як вибравшись з підвалу, чекала його повернення на вулиці. Чекала вона його, щоб допомогти п'яному чоловіку спуститися в підвал, тому що одного разу він вивихнув руку, впавши зі сходів, і 2 тижні не міг працювати.Григорій повертався з почуттям провини перед дружиною і ненавидів її в ці моменти за те, що вона має рацію.

Одружені вони були й рік, був у них дитина, але помер, вони сподівалися, що у них будуть ще діти, але їх все не було. Жили вони дуже одноманітно, вставали вранці, пили чай, працювали разом, Григорій робив чисту роботу, що вимагала руки майстра, Матрона робила роботу простіше. Іноді співали, іноді сварилися. «Обидва вони - молоді і здорові люди - любили один одного і пишалися один одним. Гришка був такий сильний, гарячий, красивий, а Матрона - біла, повна, з вогником в сірих очах, - "сильну баба", - говорили про неї у дворі. Вони любили один одного, але їм було нудно жити, у них не було вражень та інтересів, які могли б дати їм можливість відпочити один від одного, задовольняли б природну потребу людини хвилюватися, думати, - взагалі жити ». У Орлових не було мети в життя, тому жити їм було важко.

Одного разу це одноманітність було порушено. Рано вранці в їхню кімнату спустився студент-санітар, він цікавився їх здоров'ям, радив краще стежити за чистотою, тому що в місті починається холера, задавав питання, давав поради, потім пішов. Весь день дружини знаходилися під враженням від його відвідин, розмовляли тільки про нього. Їм було дуже приємна його турбота про них, тому що більше нікому до них і справи не було. У їх похмурому підвалі все ніби освітилося енергією молодості і доброти цього студента.

А на наступний день з'явилася а жертва холери в будинку Петуннікова - гармоніст Мітрій.Григорій дружив із ним, вони разом пили в шинку по суботах. Григорію завжди подобалося в гармоніста його життєлюбність, оптимізм, безтурботність. Він був веселун і красень, щегольски одягався, загалом дуже любив життя. Григорій одним з х прийшов до нього і не дізнався. Це був вже не людина, а скоріше труп. Різкий контраст цей дуже вразив Григорія, він навів студента, і гармоніста відвезли.

Григорій вирішує йти санітаром в холерний барак «прямо в пащу влізу - ковтай, а я ногами буду дригати» - говорить він про холеру. Мотрона після деяких роздумів наважується йти разом з ним.1-й день на чергуванні минув важко, обидва вони дуже втомилися, потім стало трохи легше, тому що звикли. Живуть вони на різних половинах барака і не дуже часто бачаться. Григорій дуже швидко заслужив повагу з боку старших лікарів, оскільки був тямущий, расторопен і добре виконував свої обов'язки, і заздрість з боку своїх соратників-санітарів. Їм володіє велике бажання прославитися своїми подвигами, він хоче всім допомогти, він хоче поділитися своїми думками зким-небудь, але не з ким, крім Мотрони. Він часто заходив до неї і ділитися своїми думками, які вона погано розуміла, але вислуховувала кожне слово. Настав період заспокоєння між подружжям, вони вже не лаялися, не билися, Григорій став більш ніжний і турботливий. Але разом з мріями про великий подвиг Григорія відвідували й інші думки - про рівність людей, якого він не бачив; чому доктора радіють порятунку Ведмедики Усова, яким місце на каторзі; думки про смерть, її раптовості та невідворотності; думки про неясному майбутньому і т. д.

Мотрона теж стала цінним працівником, у неї немає ніяких глобальних думок і суперечностей в душі, як у Григорія, але зате у неї підвищилася самооцінка від усвідомлення своєї потрібності.Сама вона наче виросла у своїх власних очах і тепер вже дозволяла собі в розмовах з чоловіком поблажливий тон. Вона все так само любила чоловіка, але тепер відчувала, що він її боржник.Григорій не підозрював навіть про прокинувся в дружині самосвідомості, тому що навіть припустити такого не міг.

У барак привезли Сеньку Чижика, йому не можна було допомогти, він помер. Григорія, вже звиклого до смерті, ця смерть хлопчаки потрясла до глибини душі. «Хлопця-то за що?» - Втілив він в одне питання свої відчуття ... Він розповів Мотрону про смерть Сенька, його розлютила холодність, як йому здалося, з якою дружина сприйняла цю новину. Його роздратування внутрішніми протиріччями перейшло у злість на Мотрону. Григорій став докоряти дружину за те, що у них до цих пір немає дітей. Після цих слів Мотрону немов прорвало. Вона не могла стерпіти такого несправедливого звинувачення від чоловіка. Винен в їх бездітності тільки він: адже це він бив її нещадним чином всі 4 роки спільного життя «Як ти мучив, катував мене? Чи знаєш ти, скільки крові з мене лилося після мучительства твого?Убивав ти, сам убивавдіток-то своїх!Невже я не як всі жінки - не хочу дітей!Бачу