Короткий переказ твору У людях (Максим Горький)

Частина I

Служить «хлопчиком» при магазині «модного взуття». Господар здається сліпим. Робить гримаси, але господар це помічає. Сверблять руки. Господар сказав, що «ветошнічество - це гірше жебрацтва, гірша за крадіжку». Зізнається, що і крав. У магазині також торгував брат, Саша Яковлєв, прикажчик. «Коли входила покупниця, господар виймав з кишені руку, стосувався вусів і приклеював на обличчя своє солодку посмішку ... Прикажчик витягався, щільно приклавши лікті до боків, а кисті їх шанобливо розвішувалися в повітрі, Сашко лякливо блимав, намагаючись заховати вирячені очі, а я стояв біля дверей, непомітно чухаючи руки, і стежив за церемонією продажу ». Прикажчик липнув до покупницям. Олексію було смішно дивитися на його прийоми. Вранці його будили на годину раніше, ніж Сашу. Він чистив взуття, плаття господарів, прикажчика, Саші, ставив самовар, носив дрова. У магазині підмітав підлогу, розносив покупцям товар, ходив додому за обідом. У цей час на дверях стояв Саша, його це принижувало. «Я, звичайно, знав, що люди взагалі погано говорять один про одного за очі, але ці говорили про всі особливо обурливо, як ніби вони були кимось покликані за найкращих людей і призначені в судді світу. Багатьом заздрячи, вони нікого не хвалили і про кожну людину знали щось погане ». Випадок з актрисою. Після цього налив господареві в години оцту. Годинники спітніли. «Чи не до лихо чи що?»

Одного разу до нього підійшов церковний сторож і попросив вкрасти для нього калоші. Красти не можна. Але він відрізнявся від оточуючих людей. Погодився. Сторож сказав, що він їх візьме і господарю доповість. «Як це ти ні з того ні з сього - на, візьми ?!... Хіба можна людині вірити? »Сашко з прикажчиком крали.

Кухарка. Саша не любив її. Пропонував Альоші вимазати її обличчя ваксою. Важко зрозуміти добра вона чи зла. Іноді приходила до нього вночі. Їй страшно, просила що-небудь розповісти. Кухарка померла на їх очах: нахилилася, щоб підняти самовар, потім звалилася, а з рота потекла кров. Страшно було спати.

Саша щось замикав в скрині. Довірився. Виявилося, що це: оправа для окулярів, різнокольорові гудзики, мідні шпильки, підківки, пряжки, мідна дверна ручка, зламаний кістяний набалдашник тростини, головний гребінка, «Сонник і оракул» і т.д. очікував побачити іграшки. Їх Альоша ніколи не бачив.

Саша обіцяв Альоші щось дивовижне. Це виявилася маленька печерка. Це начебто каплиця. Задушив горобця, це небіжчик. І труну зробив. Альоші не сподобалося. Хлопчики побилися. Саша обіцяв зачарував. Вирішив тікати з міста.

Саша вимазав його сажею. Попікся і потрапив до лікарні. Познайомився з солдатом. Прийшла бабуся. Будинки ще гірше. У діда 100 рублів поцупили.

Частина II

Дід розорився зовсім. Хрещеник обдурив. Бабуся намагалася замолити гріхи і розносила тиху милостиню. Брат його не впізнав. Припутень задушив вітряк, у язя віднялися ноги, Хабі пішов у місто. На їхній вулиці оселилися нові: хлопчик Нюшка, дві сестри. В старшу Кострома та Чурка закохалися. Кульгава, але красива. Скоро познайомилися. Вона впустила милицю, а Альоша забинтованими руками намагався подати милицю. Не сподобалася. Як у неї могли закохатися товариші.

Незабаром він прагнув частіше бачити дівчинку. «Була вона чистенька, точно птах вівчарик, і чудово розповідала про те, як живуть козаки на Дону». Кострома та Чурка всіляко намагалися перевершити один одного, вони навіть билися. Все через Людмили (дівчата). Сказав про це дівчинці. Її ображало це. Вона не розпусна. А товариші її чіпали і щипали.

Стало жаль її. Купив їй льодяників. Разом читали «Камчадалку». Не подобалася ця книга. А в неї ще кілька частин було. Приходив до дівчинки, допомагав їй куховарити, прибирати. «Ми з тобою живемо, як чоловік з дружиною, тільки спимо порізно. Ми навіть краще живемо - чоловіки дружинам не допомагають ... »

Бабуся заохочувала їх дружбу, тільки щоб не балували. Батько Людмили ходив баб чіпляти. Страшна історія про мисливця Калініна, ніби з домовини встає. Син лавочнице Валєк. Запропонував за двадцять копійок і цигарки ночувати на могилі мисливця. Чурка зголосився, але потім злякався. Потім Олександр, прикро було його кпини слухати. Бабуся підтримала. Страшно. Поруч впали уламки цегли - Валєк залякував. Але від близькості людей стало краще. Думав про матір, вона рідко карала справедливо і по заслугах. Розбудила бабуся. Сказала, що можна зізнатися, що страшно. «Все треба випробувати самому ... Сам не навчишся - ніхто не навчить ... »стало бути Калінін не встає. Людмила дивилася з ласкавим подивом, дід був задоволений, а Чурка: «Йому - легко, у нього бабуся - відьма!»

Частина III

Брат Коля помер. Язєв батько вирив могилу дешево. Розрили могилу матері. «Погляд на жовту яму, звідки виходив важкий запах, я бачив в боці її чорні, вологі дошки. Я навмисне рухався, щоб пісок приховав ці дошки ». Було дуже погано.

Дід збирався в ліс по дрова, взяв із собою Альошу і бабусю за травами. Втік від діда. З бабусею добре. Провалився в яму, розпоров собі бік. Бабуся перев'язала рани, доклала трави. Добре, що господаря не було. Часто з бабусею потім ходили до лісу. Бабуся продавала зібране. Ліс викликав у хлопчика почуття душевного спокою. Одного разу до неї підійшов вовк. Бабуся прогнала його. Хлопчик подумав, що це собака, хотів покликати. Одного разу в нього потрапив