Короткий переказ твору Хлопчик (Максим Горький)

«Важко розповісти цю маленьку історію - вона така проста».

За неділях ліричний герой навесні і влітку збирав дітей і з ранку вів їх на природу. «Як пастух, йшов ззаду безтурботних ягнят».

Опівдні молодші спали, а старшим розповідав історії. «І часто, попри всю самовпевненість юності і на притаманну їй змінну гордість знаннями, я відчував себе дитиною серед мудреців».

Опис природи: «... небо здається холодним, і дивно бачити, що хмари тануть у ньому».

Одного разу назустріч їм попався незнайомий хлопчик: «єврей, босий, в подертому сорочці, чорнобривий, тоненький і кучерявий, як баранчик, був він чимось схвильований, і, мабуть, недавно плакав, повіки його матово-чорних очей опухли і почервоніли, різко виділяючись на блідому до синяви, голодному обличчі ».

Діти кинулися до хлопчика: «Тримай Жиденка!»

Хлопчик не втік, хоча на обличчі вираз страху. Раптом він спокійно запропонував показати фокус.

Діти зацікавились, але деякі все ж таки дивилися з недовірою. Вони вважали, що діти з їхньої вулиці краще за інших.

«Красивий тоненький хлопчик відступив від забору, зігнув назад своє худорляве тіло, торкнувся руками землі і, здійнявши ноги, встав на руках». «Крізь дірки його сорочки і штанців просвічувала сірувата шкіра худенького тіла, гострими кутами висовувалися кістки лопаток, колін і ліктів. І ключиці його були точно вудила ».

Хлопцям це подобалося, заохочували його вигуками, наслідували. Переставши робити вправи, попросив що-небудь натомість. «Це прохання викликала у публіки вороже і зневажливе ставлення до артиста». З 7 копійок герой 2 віддав хлопчика.

Коли той виходив, стали помітні темні плями на сорочці. «Це ми впали з трапеції в балагані, батько все лежить, а я вже здоровий ...».

"Я підняв сорочку - на шкірі хлопчика з лівого плеча вниз і до боці лежала широка темна садно, вона засохла товстим струпом, але під час вправ струп лопнув в декількох місцях і тепер з тріщин сочилася червона кров».

Сказав, що не боляче, просто чешеться. «Батько ... у нас немає ні шматочка! А батько так розбився! Знаєте - доводиться працювати. А тут ще євреї ми, і все над нами сміються ... »

Це начебто проста історія, але автор часто з вдячністю згадував про мужність хлопчика у найважчі моменти. «В ньому уособити для мене саме мужність людини - не гнучке терпіння раба, що живе неясними сподіваннями, а мужність сильного, впевненого в перемозі».