Короткий переказ твору Васса Желєзнова (Максим Горький)

Васса Желєзнова Борисівна, у дівоцтві - Храпова, 42 років (але виглядає молодше), власниця пароплавної компанії, дуже багатий і впливовий чоловік, проживає у власному будинку зі спився чоловіком, Сергієм Петровичем Желєзновим, 60 років, колишнім капітаном, і братом, Прохором Борисовичем храповим, безтурботним, що п'ють людиною, колекціонує всілякі замки (колекція хіба що пародіює власницькі інстинкти сестри). У будинку також живуть Наталія та Людмила - дочки Васси та Сергія Петровича; Ганна Оношенкова - молода секретарка і повірниці Васси і одночасно домашній шпигун; Ліза і потім Поля - покоївки. У будинку постійно бувають матрос П'ятьоркіна, виконуючий роль блазня і таємно залицявся за Лізою в надії одружитися на ній і розбагатіти; Гурій Сумирних - керуючий пароплавством; Мельников - член окружного суду та його син Євген (квартиранти).

З-за кордону приїжджає Рашель - дружина вмираючого далеко від батьківщини сина Васси Федора. Рашель - соціалістка-революціонерка, розшукувана поліцією. Вона хоче забрати свого малолітнього сина Колю, якого Васса ховає в селі і не хоче віддавати до невістки, так як розраховує зробити його спадкоємцем стану і продовжувачем своєї справи. Васса загрожує видати Рашель жандармам, якщо вона буде наполягати на поверненні сина.

Хитка благополуччя будинку Васси тримається на злочині. Вона отруює свого чоловіка Сергія Петровича, коли той виявляється замішаним у розбещенні малолітньої і йому загрожує каторга. Але спочатку вона пропонує йому покінчити з собою, і, лише коли він відмовляється, Васса, рятуючи честь незаміжніх дочок, підсипає чоловікові порошок. Тим самим сім'я уникає ганьби суду. На цьому перелік злочинів не закінчилася. Покоївка Ліза понесла від брата Васси і, врешті-решт, повісилася в лазні (людям повідомили, що вона вчаділа) Васса готова піти на все, лише б зберегти будинок і свою справу. Вона шалено любить своїх невдалих дітей, які стали жертвою колишньої розгнузданої життя їхнього батька і його жорстокого поводження з їхньою матір'ю. Федір - не жилець на цьому світі. Людмила, в дитинстві надивившись на забави батька з розпусними дівками, зросла недоумкуватою. Наталія поступово спивається разом з дядьком і не любить матір, на яку тим не менше дуже схожа крутизною вдачі. Остання надія - онук, але він ще занадто малий.

Між Рашель і Васса є якась схожість, яке вони обидві відчувають. Це цільні, фанатичні характери - «господарі життя»;

Тільки Васса - вся в минулому, а за Рашель - майбутнє. Вони непримиренні вороги, але поважають один одного. Тим не менш Васса наказує секретарці донести на Рашель жандармам, але робить це винятково ради онука, фінал п'єси несподіваний. Васса раптово помирає. У цьому відчувається покарання понад за безглузду, раптову смерть чоловіка і насмішка долі: частина грошей Васси краде Оношенкова, а іншим багатством за законом буде розпоряджатися безпутний брат, який безсумнівно все розтринькати. Тільки недоумкуватий Людмила оплакує мати. Решту її смерть нітрохи не чіпає.