Короткий переказ твору Випадок з Евсейкой (Максим Горький)

Маленький хлопчик Евсейка вудил на березі моря. З нудьги заснув і впав у воду. Він не злякався. Пірнув і дістав дна. Дивиться навколо - добре:

«Повзе, не поспішаючи, червона морська зірка, солідно ходять по каменях вусаті лангусти, боком-боком рухається краб; скрізь на каменях, точно великі вишні розсіяні актинії ... от цвітуть-гойдаються морські лілії, миготять точно мухи, швидкі креветки, ось тягнеться морська черепаха ... і ось по білих каменях везе свою раковину рак-відлюдник ».

Над головою, як кларнет, запищала величезна риба. Здивувався: батько сказав, що риби не говорять. Подумав, що він молодець: «німецький я зовсім не розумію, а риб'яча мова відразу зрозумів».

Морські жителі сміялися над ним: ні луски, 2 хвоста, тільки 2 плавця.

Рибки дражнять великого раку (чотиривірш). Останній обіцяє обстригти їм мови.

Велика риба не відчепилися. Запитує, чи любить його батько рибу. Хлопчик збрехав (ще з'їсть його). Сказав, що кістлява. Риба образилася: її сімейство не кістляве. Запитала, навіщо приплив.«Так собі, гуляю ...». припустила, що потопельник. Не погодився. Спробував встати, не може.Вирішив плакати, але зрозумів, що сліз у воді не видно. Потрібно вивертатися.

Морських жителів безліч. «На ногу підіймається голотурія, схожа на погано намальованого порося, і сичить ... тремтить перед носом морської міхур, дметься, пихкає». Риби не можуть його ідентифікувати: ні риба, ні молюск. «Стривайте, я, може, ще авіатором буду».

«На коліна вліз лангуста і, повертаючи очима на ниточках», запитує, котра година.

«Пропливла повз сепія, зовсім як мокрий носовичок; скрізь мелькають сифонофори, точно, скляні кульки ...»

хлопчик робить безтурботний вигляд, намагається свистіти, але в рот потрапляє вода. Хлопчик заявив великій рибі, що йому нудно. Запропонував грати. Та зраділа. Запропонував плисти вгору, вниз не попливеш вже (дно). Обіцяв, що на поверхні мух багато. Риба запитала, чи любить він мухи. Сказав, так, хоча «любив тільки маму, тата і морозиво». Схопив її за зябра. Вони пливли, пливли, і Евсейка відчув, що його голова вискочила на повітря.

«Дивиться - ясний день ..., а сам він сидить на тому ж камені, з якого звалився, і вже весь сухий!» (Йому приснилося)