Європа воює з Францією, а Франція воює з Парижем. Місто дихає революцією - тут навіть посміхаються героїчно, а маленькі діти белькочуть «са ira». У трибунах і проповідників не бракує; серед них виділяється колишній священик Сімурден - людина лютої праведності та моторошної чистоти. У нього є тільки одна прихильність: у молоді роки він був наставником маленького віконта, якого полюбив усією душею. Коли хлопчик виріс, вихователю показали на двері, і він втратив свого учня з виду. Потім пролунала велика буря: Сімурден, відрікшись від сану, цілком присвятив себе справі повсталого народу - у 93 році він стає одним з найвпливовіших членів Єпископату, який, поряд з Конвентом і Комуною, має всю повноту влади в революційній столиці. 28 червня в шинку на вулиці Павлина відбувається таємна нарада: за столом сидять прилизаний молода людина в небесно-блакитному фраку, червонолиций гігант з левовою гривою волосся і огидний карлик в жіночій в'язаній кофті - Робесп'єр, Дантон і Марат. Вожді сваряться: Робесп'єр вважає, що головна небезпека виходить від Вандеї, Дантон стверджує, що немає нічого страшнішого зовнішнього ворога, а Марат жадає диктатури - революцію погубить різноголосся думок. Поява Сімурден перериває суперечка. Колишній священик приймає сторону Робесп'єра: якщо не задушити Вандейський заколот, зараза пошириться по всій країні. маркіз де Лантенак чудово знає, що потрібно робити - йому досить відвоювати невеличкий плацдарм на узбережжі, і до Франції висадяться англійські війська. Робесп'єр, миттєво оцінивши гідності Сімурден, призначає його уповноваженим Конвенту у Вандею - він буде складатися при молодому командирові, який володіє великими військовими талантами, але відрізняється зайвою поблажливістю до полонених. Цей юнак з колишніх дворян, і звуть його Говен. Почувши це ім'я, Сімурден блідне, але від доручення не відмовляється. Від погляду Марата не вислизає ніщо: за його наполяганням Конвент вже на наступний день приймає указ про те, що будь-який командир, що відпустив захопленого зі зброєю в руках ворога, повинен бути обезголовлений на гільйотині.

На початку липня незнайомий вершник зупиняється на заїжджому дворі, неподалік від бретонського міста Доля. Господар радить мандрівникові обігнути Доль стороною: там б'ються, причому зійшлися двоє колишніх - маркіз де Лантенак віконт де Говен. Вони до того ж родичі - Говен доводиться Лантенак внучатим племінником. Поки молодому республіканцеві щастить більше - він тіснить старого роялісти, не даючи закріпитися на узбережжі. Можливо, все склалося б інакше, якби маркіз не наказав розстріляти жінку - матір трьох дітей. Дітлахів він забрав з собою, і вцілілі солдати батальйону «Червона шапка» борються тепер з такою люттю, що натиску їх не витримує ніхто. Подякувавши шинкаря, незнайомець скаче в Доль і, потрапивши в саму гущу бою, приймає на себе удар шаблі, призначений Говен. Розчулений юнак дізнається улюбленого вчителя. Сімурден також не може приховати своїх почуттів: його милий хлопчик став чоловіком і перетворився на справжнього янгола Революції. Обидва прагнуть, щоб Республіка восторжествувала, але втілюють собою два полюси істини: Сімурден стоїть за республіку терору, а Говен - за республіку милосердя. Однак по відношенню до Лантенак юнак налаштований настільки ж непримиренно, як і його колишній наставник: на відміну від неосвічених селян маркіз діє цілком усвідомлено, і йому пощади не буде. Через кілька тижнів з Вандейськіх заколотом майже покінчено - селяни розбігаються, не в силах протистояти регулярним військам. В один з серпневих днів починається облога замку тург, де сховався Лантенак з декількома соратниками. Положення маркіза безнадійно, і Сімурден з нетерпінням чекає прибуття гільйотини з Парижа. Але в замку знаходяться троє дітлахів Мішель Флешар: їх поміщають на другому поверсі башти, в бібліотеці з масивної залізними дверима, а на першому і третьому поверхах складають горючі матеріали. Потім обложені пред'являють ультиматум: якщо їм не дадуть вільно піти, діти-заручники загинуть. Говен посилає за сходами в найближче село, а Сімурден готовий відпустити всіх заколотників, крім Лантенака. Вандейцев, із презирством відмовившись ці умови, беруть безнадійний бій. Коли вони сповідаються, готуючись до неминучої смерті, камінь у стіні відходить убік - підземний хід дійсно існує, і Гальмало встиг вчасно. Лютий Іманус викликається затримати атакуючих на чверть години - цього достатньо для відходу. Сержант Радуб перший вривається в замок, але агонізуючий вандеец встигає підпалити гніт. Республіканці в безсилій люті спостерігають за пожежею. Лантенак вислизнув, а діти неминуче загинуть: залізні двері неможливо зламати, і на другий поверх не можна забратися без сходів - її спалили селяни, які влаштували засідку для гільйотини, яка дісталася до замку благополучно. Найстрашніший момент настає, коли приречених дітей бачить мати - пережила розстріл Мішель Флешар відшукала нарешті Жоржетту, Рене-Жана і Гро-Алена. Почувши її звіриний крик, Лантенак повертається через підземний хід до залізних дверей, відмикає її ключем і зникає в