Короткий переказ твору Собор Паризької Богоматері (Віктор Гюго)

У закутках однієї з башт великого собору чиясь давно зотліла рука написала по-грецьки слово «рок». Потім зникло і саме слово. Але з нього народилася книга про циганку, горбуне і священику.

6 січня 1482 з нагоди свята хрещення у палаці Правосуддя дають містерію «Праведний суд пречистої діви Марії». З ранку збирається величезна юрба. На видовище повинні просимо посли з Фландрії і кардинал Бурбонский. Поступово глядачі починають ремствувати, а більш за всіх біснуються школярі: серед них виділяється шістнадцятирічний білявий бісеня Жеан - брат вченого архідиякона Клода Фролло. Нервовий автор містерії П'єр Гренгуар наказує починати. Але нещасному поетові не везе, ледве актори виголосили пролог, з'являється кардинал, а потім і посли. Городяни з фламандського міста Гента настільки колоритні, що парижани видивляються тільки на них. Загальне захоплення викликає панчішників метр Копіноль, який не чінясь, по-дружньому розмовляє з огидним жебраком Клопеном Труйльфу. До жаху Гренгуара, проклятий фламандець честить останніми словами його містерію і пропонує зайнятися куди більш веселою справою - обрати блазнівського тата. Ним стане той, хто скорчить саму моторошну гримасу. Претенденти на цей високий титул висовують фізіономію з вікна каплиці. Переможцем стає Квазімодо, дзвонар Собору Паризької Богоматері, якому і гримасувати не потрібно, настільки він потворний. Жахливого горбаня обряджають в безглузду мантію і несуть на плечах, щоб пройти за звичаєм по вулицях міста. Гренгуар вже сподівається на продовження нещасливої п'єси, але тут хтось кричить, що на площі танцює Есмеральда - і всіх, хто лишився глядачів як вітром здуває. Гренгуар в тузі бреде на Гревскую площу, щоб подивитися на цю Есмеральду, і очам його постає невимовно чарівна дівчина - не те фея, не то ангел, який виявився, втім, циганкою. Гренгуар, як і всі глядачі, зовсім зачарований танцюристи, проте в натовпі виділяється похмуре обличчя ще не старого, але вже облисілому чоловіки: він злобно звинувачує дівчину в чаклунстві - адже її біла кізка шість разів б'є копитцем по бубну у відповідь на питання, яке сьогодні число. Коли ж Есмеральда починає співати, чується повний несамовитої ненависті жіночий голос - затвірниця Роландовой вежі проклинає циганське кодло. У цю мить на Гревскую площа входить процесія, в центрі якої красується Квазімодо. До нього кидається лисий чоловік, налякав циганку, і Гренгуар дізнається свого вчителя герметики - батька Клода Фролло. Той зриває з горбаня тіару, рве на шматки мантію, ламає посох - страшний Квазімодо падає перед ним на коліна. Багатий на видовища день добігає кінця, і Гренгуар без особливих надій бреде за циганкою. Раптом до нього доноситься пронизливий крик: двоє чоловіків намагаються закрити рота Есмеральди. П'єр кличе варту, і з'являється сліпучий офіцер - начальник королівських стрільців. Одного з викрадачів хапають - це Квазімодо. Циганка не зводить захоплених очей зі свого рятівника - капітана Феба де Шатопера.

Доля заносить злощасного поета під Двір чудес - царство жебраків і злодіїв. Чужинця хапають і ведуть до Алтин королю, в якому П'єр, на свій подив, дізнається Клопа Труйльфу. Тутешні звичаї суворі: потрібно витягти гаманець в опудала з бубонцями, та так, щоб вони не задзвеніли - невдахи чекає петля. Гренгуара, влаштував справжній лунати, тягнуть на шибеницю, і врятувати його може тільки жінка - якщо знайдеться така, що захоче взяти в чоловіки. Ніхто не зазіхнув на поета, і качатися б йому на перекладині, якщо б Есмеральда не звільнила його по доброті душевній. Осміліли Гренгуар намагається пред'явити подружні права, однак у тендітної співачки є на це також невеликий кинджал - на очах здивованого П'єра бабка перетворюється на осу. Злощасний поет лягає на худу підстилку, бо йти йому нікуди.

На наступний день викрадач Есмеральди постає перед судом. У 1482 р. огидному горбаню було двадцять років, а його благодійнику Клоду Фролло - тридцять шість. Шістнадцять років тому на паперть собору поклали маленького виродка, і лише одна людина зглянувся над ним. Втративши батьків під час страшної чуми, Клод залишився з грудним Жеан на руках і полюбив його пристрасної, відданою любов'ю. Можливо, думка про брата і змусила його підібрати сироту, якого він назвав Квазімодо. Клод вигодував його, навчив писати і читати, приставив до дзвонів, тому Квазімодо, ненавидів всіх людей, був по-собачому відданий архідиякона. Бути може, більше він любив лише Собор - свій дім, свою батьківщину, свою всесвіт. Ось чому він беззаперечно виконав наказ свого рятівника - і тепер йому треба було тримати за це відповідь. Глухий Квазімодо потрапляє до глухого судді, і це закінчується плачевно - його засуджують до батогами і ганебного стовпа. Горбань не розуміє, що відбувається, поки його не починають пороти під улюлюкання натовпу. На цьому борошна не закінчуються: після бичування добрі городяни закидають його камінням і насмішками. Він хрипко просить пити, але йому відповідають вибухами реготу. Раптово на площі з'являється Есмеральда. Побачивши винуватицю своїх нещасть, Квазімодо готовий спопелити її поглядом, а вона безстрашно піднімається по сходах і підносить до його губ флягу з водою. Тоді за потворної фізіономії скочується сльоза - мінлива натовп аплодує «величного видовища краси, юності і невинності, які прийшли на допомогу втілення потворності і злоби». Тільки самітниця Роландовой вежі, ледь помітний Есмеральду, вибухає