Більше запрошень на «вечері» не було. Джонса і Анну-Луїзу залишили в спокої. А вони були щасливі, будували плани на майбутнє, мріяли про дитину.

Настала зима. Анна-Луїза була хороша лижниця (мати поставила її на лижі в чотири роки), тому вихідні сім'я проводила в горах. Поки Анна-Луїза каталася на лижах, Джонс чекав її в якому-небудь кафе.

Хоча доктор Фішер більше не давав про себе знати, думка про нього весь час ховалася десь у підсвідомості Джонса. І одного разу він побачив сон: доктор Фішер, весь у сльозах стоїть на краю відкритої могили. «Може бути, це була могила моєї матері» - сказала Анна-Луїза. А наступного дня вони пішли в музичний магазин. Продавець, літня людина невисокого зросту і боязкого виду, не спускав очей з Ганни-Луїзи. Джонс раптом зрозумів, хто була ця людина - маленький конторник, «коханець» дружини доктора Фішера, містер Стайнер. І коли Джонс сказав, що це дочка доктора Фішера з Женеви, з Стейнером стався серцевий напад.

Джонс відвідав Стейнера в лікарні. Стайнер виглядав зломленим, він зізнався, що любив її, дружину доктора Фішера, але Ганна не любила його. Він не був суперником Фішера, їх зв'язок був практично платонічного. Стайнер все життя страждав по Ганні, але його воля була недостатньо сильна, щоб померти, він зізнався, що бачив як доктор Фішер плакав на похороні своєї дружини.

Настав різдво. У святвечір Анна-Луїза і Джонс пішли на месу в старовинне абатство в Сен-Морісі. Була романтична обстановка, вони були щасливі. Але на виході їх чекав мсьє Бельмон, одна з жаб. Мсьє Бельмон сунув в руки Джонсу конверт із запрошенням. Потім з'явилася місіс Монтгомері, за нею «генерал», і опухлий від пияцтва актор під руку з дівчиною. Вечір був зіпсований.

Але наступного ранку, в райдужному настрої сім'я як зазвичай вирушила в гори, щоб Анна-Луїза могла покататися на лижах. З цієї нагоди вона наділа новий светр - з товстої білої вовни з широкою червоною смугою на грудях. А Джонс як завжди чекав дружину в кафе.

Раптом і фунікулера виникла метушня, двоє людей несли носилки. Джонс кинув читати і з цікавості вийшов подивитися, що трапилося. Носилки не були добре видно, Джонс розрізнив, що в них лежить сива жінка в червоному светрі. Потім він зрозумів, що вона не сива - їй забинтували голову перш, ніж нести вниз. Натовп розступився, і Джонс з жахом побачив, що в носилках Ганна -Луїза, а светр був червоний від крові.

Стався нещасний випадок. Хлопчик вивихнув кісточку на занадто складною для нього трасі. Анна-Луїза спускалася вниз, їй було важко його об'їхати. Вона невдало згорнула, посковзнулася на зрадництві насті і врізалася в дерево. У «швидкої допомоги» Джонса і Анну-Луїзу доставили до лікарні, де вона, не приходячи до тями, померла. Джонс з лікарні намагався додзвонитися до доктора Фішера і повідомити про трагедію, але доктор Фішер не захотів з ним розмовляти (він був зайнятий підготовкою званої вечері) і запропонував «викласти справа в письмовій формі».

Джонс послав доктору Фішеру лист, де сухо виклав обставини смерті його дочки і повідомив про дату і місце похорону. Доктор Фішер не приїхав на похорон.

Після смерті Ганни-Луїзи Джонс був у розпачі. Він вирішив покінчити з собою: випити залпом чверть літра віскі з аспірином. Тільки приготувався - пролунав телефонний дзвінок. Місіс Монтгомері передала запрошення доктора Фішера, мова йшла про спадщину. Джонс нічого не відповів, поклав трубку і залпом осушив склянку.

Він проспав вісімнадцять годин - спроба самогубства не вдалася. Джонс був хворий від горя, він хотів принизити доктора Фішера, хотів змусити страждати, тому вирішив приїхати в білий палац.

Доктор Фішер був діловий і не був у жалобі. Він «втішив» Джонса, заявивши, що рано чи пізно Анна-Луїза все одно кинула б його, адже жінкам «подобається нас принижувати». А після краху всіх надій виникає презирство, і якщо це сталося, необхідно за це помститися. Слово «прощення» не з лексикону доктора Фішера. Любов - слово з роману, тільки гроші мають значення, за них люди підуть на все, навіть на смерть. Доктор Фішер запропонував Джонсу гроші - невеликі доходи, заповідані Анне-Луїзі її матір'ю. Але що значать гроші перед непоправних самотністю! Вислухавши відмову від спадщини, доктор Фішер запросив Джонса на вечерю - остання вечеря: «Я хочу, щоб ви були присутні і своїми очима побачили, до чого вони дійдуть».

Джонс не залишив ідеї самогубства. Проблема полягала в тому, що не всі варіанти підходили: наважитися на деякі з них йому не вистачало мужності. Джонс жив, як у тумані, автоматично, не віддаючи собі звіту. Чому він прийняв запрошення доктора Фішера - невідомо. Можливо тому, що це давало можливість годину або два не думати про самогубство без особливої болю або великих неприємностей для оточуючих. Він прийняв рішення накласти на себе руки після званої вечері у Фішера.

У день вечері було морозно. Можливо з цього вечерю сервірували на галявині, в оточенні палаючих багать. Всі жаби були в зборі, доктор Фішер стояв біля великої бочки з висівками, в якій були заховано шість хлопавок. О п'ятій хлопавок закладені однакові папірці - чеки. Гості були неприємно здивовані відсутністю подарунків: чеки були схожі на хабар, принижували їх гідність,