Короткий переказ твору Тихий американець (Грем Грін)

Олден Пайл - представник економічного відділу американського посольства в Сайгоні, антагоніст Фаулера, іншого героя роману. Будучи узагальненим зображенням цілком конкретних політичних сил і методів боротьби на світовій арені, фігура О. П. несе в собі й більш глибокий і широкий зміст. Перед нами досить знайомий тип людської поведінки, що сформувався саме в XX ст., В епоху гострого ідеологічного протистояння держав і систем, коли ідейна переконаність людини, не здатної мислити самостійно і критично, обертається на психічному рівні своєрідною запрограмованістю суджень і дій, шаблонністю мислення, який прагне укласти складність людських відносин у вже готові рамки і схеми. Для О. П. не існує нічого індивідуального, приватного, неповторного. Все, що він бачить, переживає сам, він прагне підвести під систему понять, співвіднести з якимись нібито назавжди даними правилами, моделлю відносин: свій любовний досвід він зіставляє з висновками статистики Кінсі, враження про В'єтнам - з точкою зору американських політичних коментаторів. Кожен убитий для нього або «червона небезпека», або «воїн демократії». Художнє своєрідність роману грунтується на зіставленні та протиставленні двох головних дійових осіб: Фаулера та О. П. Набагато більш благополучним виглядає О. П.: він закінчив Гарвард, він з хорошої сім'ї, молодий і досить багатий. Все підпорядковано правилам моралі, але моралі формальною. Так, він веде у свого друга Фаулера дівчину, причому пояснює це тим, що їй буде з ним краще, він може дати їй те, що не може Фаулер: женитися на ній і дати їй становище в суспільстві; життя його розумна і розмірено. Поступово О. П. перетворюється на носія агресії. «Даремно я вже тоді не звернув уваги на цей фанатичний блиск в його очах, не зрозумів, як гіпнотизують його слова, магічні числа: п'ята колона, третя сила, друге пришестя ...» - думає про нього Фаулер. Тієї третьою силою, яка може і повинна врятувати В'єтнам, а заодно допомогти встановленню панування США в країні, на думку О. П. і тих, хто направляє його, повинна стати національна демократія. Фаулер попереджає О. П.: «Ця ваша третя сила-це всі книжкові вигадки, не більше. Генерал Тхе просто головоріз з двома-трьома тисячами солдатів, ніяка це не третя демократія ». Але О. П. переконати не можна. Він організовує вибух на площі, і гинуть ні в чому не винні жінки і діти, а О. П., що стоїть на площі, заповненій трупами, хвилює незначна: «Він глянув на мокре пляма на своєму черевику і слабким голосом запитав: - Що це ? - Кров, - сказав я, - ніколи не бачили, чи що? - Треба неодмінно почистити, так не можна йти до посланнику, - сказав він ... »До моменту початку розповіді О. П. мертвий-він постає перед нами в думках Фаулера: «Я подумав:« Який сенс з ним говорити? Він так і залишиться праведником, а хіба можна звинувачувати праведників - вони ніколи ні в чому не винні. Їх можна тільки стримувати або знищувати. Праведник - теж свого роду психічнохворий ».

Томас Фаулер - англійський журналіст, який працює в Південному В'єтнамі в 1951-1955 рр.. Втомлений, душевно спустошений людина, багато в чому схожий зі Скоби - героєм іншого роману Грема Гріна-«Суть справи». Він вважає, що його обов'язок - повідомляти в газети тільки факти, оцінка їх його не стосується, він не хоче ні в що втручатися, прагне залишитися нейтральним спостерігачем. У Сайгоні Т. Ф. вже давно, і єдине, чим він дорожить, що утримує його там, - любов до в'єтнамської дівчині Фу-онг. Але з'являється американець Олден Пайл, який веде Фуонг. Роман починається з убивства Пай л а і з того, що Фуонг повертається до Т. Ф. Але далі йде ретроспекція. Поліція шукає злочинця, а паралельно з цим Т. Ф. згадує про Пайл: той врятував його під час нападу в'єтнамських партизанів, буквально віднісши в безпечне місце, ризикуючи власним життям. Наче б добрий вчинок? Пайл дратує Т. Ф. своїми ідеями, своїм безапеляційним поведінкою, що межує з фанатизмом. Дізнавшись нарешті, що вибух на площі, влаштований американцями, в результаті якого загинули жінки і діти, справа рук Пайла, Т. Ф. не витримує і передає його в руки в'єтнамських партизан: «Ви б на нього подивилися ... Він стояв там і говорив, що все це сумне непорозуміння, що повинен був відбутися парад ... Там, на площі, в однієї жінки вбили дитину ... Вона закрила його брилем ». Після смерті Пайла якось сама собою влаштовується доля Т. Ф.: він залишається у В'єтнамі - «цієї чесної країні», де убогість не прикрита сором'язливими покривами; жінка, колись легко залишила його для Пайла, з тією ж природністю вигоди легко і сумно приходить тепер назад.