Короткий переказ твору Незвичайне пригода якогось Ганса Пфааля (Едгар По)

З надзвичайна подія сталася в голландському місті Роттердамі. А саме: зібравшись на площі, городяни могли спостерігати таку картину: з небесної дали опускався на землю повітряна куля. Склеєний із старих газет, куля взагалі був дивної форми, мимохідь на ковпак, перекинутий верхівкою вниз.Мало того, до фантастичної машині була причеплена замість гондоли величезна капелюх з широкими полями, і багато хто готовий був посперечатися, що бачили її раніше. Вона, без сумніву, належала скромному реміснику Гансу Пфаалю, таємничо зниклого з трьома товаришами п'ять років тому.

Незвичайним був і пасажир. Товщина чоловічка абсолютно не відповідала зростанню і надавала всій його фігурі надзвичайно безглуздий кулястий вигляд. Руки відрізнялися величезними розмірами; зморшкуваті і разом з тим пухкі щоки виділялися на обличчі, на якому були відсутні щонайменші ознаки вух.

Коли залишалося якихось сто футів до землі, чоловічок заметушився, квапливо витяг з бокової кишені велику записну книжку оправлений і жбурнув її прямо до ніг бургомістра, котрий спостерігав за подіями.Вважаючи справу зробленою, аеронавт викинув за борт з півдюжини мішків, і незабаром куля, зникнувши за хмарами, зник навіки від здивованих поглядів роттердамців.

Увага всіх звернулося до записника, яка повідала дивовижну історію Ганса Пфааля.

П'ять років тому Ганс Пфааль, загрузнувши в боргах і втративши надію з ними розплатитися, впав у відчай і всерйоз вирішив покінчити з життям, щоб позбавитися від нестерпних кредиторів. Одного разу, безцільно блукаючи по самих глухих вулицях, він випадково забрів до крамниці букініста і розкрив першу-ліпшу книгу, що опинилася трактатом з теоретичної астрономії.Книга справила величезне враження на Пфааля, і кілька днів він провів у читанні книг по астрономії і механіці, немов виношував якусь ідею. Так воно і було. Втомившись від життя на Землі, Ганс Пфааль сподівався знайти спокій на Місяці.

За допомогою дружини та трьох кредиторів, що встигли достатньою мірою набриднути йому, Пфааль готує все до відльоту. Причому кредиторам він не говорить про те, куди летить, запевняючи лише, що це послужить поверненню боргу, а з дружини бере клятву зберігати все в таємниці. Коли куля нарешті готовий до польоту, Пфааль і троє кредиторів вночі в глухому місці наповнюють його газом, досі ніким не випробуваним (назви Пфааль не повідомляє). Хитрим маневром він відволікає увагу кредиторів, перерізає мотузки, що з'єднують повітряну кулю з земною поверхнею, і, встрибнувши в кошик, навіки прощається із Землею.

Треба відзначити, що початок шляху Пфааль провів не в найбільш відповідною для довгої подорожі позі. Коли куля піднялася в повітря, пролунав оглушливий вибух (в результаті якого і загинули троє «товаришів» Пфааля), і Пфааль, не втримавшись в кошику, випав назовні. Благо ноги його заплуталися в мережах, і він тільки повис вниз головою (пролетівши, однак, у такому положенні досить тривалий період часу), інакше його первісне прагнення покінчити з життям неодмінно увінчалося б успіхом. До ранку Пфааль нарешті забрався в кошик і, оглянувши куля, переконався, що той у повному порядку. Куля продовжував підніматися з достатньою швидкістю і незабаром мандрівник опинився за хмарами.

Постійно відчуваючи напади задухи, Пфааль був змушений приступити до налагодження конденсатора. До цього часу він досяг достатньої висоти - звідси відкривався чудовий вигляд. На захід, на північ і на південь, наскільки міг охопити очей, стелилася нескінченна гладь океану, приобретавшая з кожною хвилиною все більше яскравий блакитний відтінок. На сході вимальовувалася Великобританія, усі Атлантичне узбережжя Франції та Іспанії і частина північної околиці Африканського материка.

Спочатку Пфааля здивувала удавана увігнутість земної поверхні, але, подумавши, він зрозумів, що не досяг ще тієї висоти, коли зникне зорова ілюзія.

Перша ніч, проведена Пфаалем в повітрі, безсумнівно, залишала бажати кращого. Для того щоб остаточно не задихнутися, йому доводилося раз на годину наповнювати свою камеру (тільки так можна назвати приміщення, яке він собі спорудив з каучукової мішковини) розрідженим повітрям, який, втягуючись через трубку конденсатора, згущався і ставав придатним для дихання. Щоб прокидатися точно кожну годину, багатомудрий Пфааль спорудив хитромудрий прилад, який в потрібний час проливав йому на голову декілька крапель холодної води.

Так день за днем наближався він до Місяця. Все далі ставала Земля, і все чіткіше і чіткіше розрізняв він контури нічного супутника рідної планети.Ніяких ознак води або суші не було видно, - тільки тьмяні, мінливі плями та тропічний екваторіальний пояс.

На дев'ятнадцяте день польоту Ганс Пфааль благополучно завершив подорож - без сумніву, саме незвичайне і найчудовіший зі всіх подорожей, коли-небудь зроблених, вжитих або задуманих жителями Землі.

В кінці свого послання Пфааль повідомляє, що може повідомити Астрономічного товариства безліч цікавих відомостей - про клімат місяця, про дивних коливаннях температури, про постійному переміщенні вологи, про населення, його звичаї, моралі, політичних установах; про особливу фізичної організації тутешніх мешканців, про їх потворності, відсутності вух; про їх способі спілкування, що його замінює дар слова, якого позбавлені місячні жителі. За ці та інші відомості, про які він замовчує, Ганс Пфааль вимагає винагороди, а також прощення за вбивство трьох кредиторів.

Завершуючи послання, Пфааль інформує громадськість, що лист до них доставить житель Місяця.

У примітці видавець застерігає легковірних читачів: їм не слід приймати на віру вигадки Пфааля, що демонструє у своєму листі багату фантазію і безперечне дотепність.