Короткий переказ твору Гутаперчевий хлопчик (Дмитро Григорович)

За лаштунками цирку товпляться артисти, народ веселий і безтурботний. Серед них виділяється вже не надто молодий лисий чоловік, чиє обличчя густо розфарбоване білим і червоним. Це клоун Едвардс, який вступив в «період туги», за яким послідує період тяжкою запою. Едвардс - головна прикраса цирку, його принада, але поведінка клоуна ненадійно, в будь-який день він може зірватися і запити.

Режисер просить Едвардса протриматися хоча б ще два дні, до кінця масниці, а там вже і цирк закриється на час посту.

Клоун відбувається нічого не значущими словами і заглядає до вбиральні акробата Беккера, грубого м'язистого велетня.

Цікавить Едвардс не Беккер, а його вихованець, «гутаперчевий хлопчик», підручний акробата. Клоун просить дозволу погуляти з ним, доводячи Беккеру, що після відпочинку та розваги маленький артист стане краще працювати. Завжди чимось роздратований Беккер і чути про це не хоче. І без того тихого й безмовної хлопчикові він загрожує хлистом.

Історія «гутаперчевого хлопчика» була проста і сумна. Він залишився без матері, навіженої і зайво велелюбною куховарки, на п'ятому році життя. І при матері часом доводилося йому і голодувати і мерзнути, але він все ж таки не відчував себе самотнім.

Після смерті матері її землячка, праля Варвара, влаштувала долю сироти, визначивши його в науку до Беккеру. При першій зустрічі з Петром Карл Богданович грубо і боляче обмацав роздягненого догола хлопчика, що завмер від болю і жаху. Як він не плакав, як не чіплявся за поділ прачки, Варвара віддала його в повне володіння акробатові.

Перші враження від цирку з його строкатістю і шумом у Петі були такі сильні, що всю ніч він скрикував і кілька разів прокидався.

Вчення акробатичним трюкам давалося нелегко кволому хлопчику. Він падав, розбивати, і ні разу суворий велетень не підбадьорив Петю, не приголубив його, а адже дитині йшов всього лише восьмий рік. Один тільки Едварді показував йому, як виконати ту чи іншу вправу, і Петя тягнувся до нього всією душею.

Одного разу клоун подарував Петі цуценя, проте щастя хлопчика було недовгим. Беккер вхопив собачку об стіну, і вона тут же умерла. Заодно і Петя заробив ляпас. Одним словом, Петя був «не стільки гутаперчевим, скільки нещасним хлопчиком».

А в дитячих кімнатах графа Лістомірова панує зовсім інша атмосфера. Тут все пристосовано для зручності і веселощів дітей, за здоров'ям і настроєм яких ретельно стежить гувернантка.

В один з останніх днів масниці графські діти були особливо жваві. Ще б пак! Тьотя Соня, сестра їх матері, обіцяла повести їх у п'ятницю в цирк.

Восьмирічна Вірочка, шестирічна Зіна і п'ятирічний пухкий карапуз на прізвисько Паф з усіх сил намагаються зразковою поведінкою заслужити обіцяне розвага, але не можуть думати про що-небудь, окрім цирку. Грамотійка Вірочка читає сестрі й братові циркову афішу, в якій їх особливо заінтриговує гутаперчевий хлопчик. Час для дітей тягнеться дуже повільно.

Нарешті настає довгоочікувана п'ятниця. І ось вже всі хвилювання і страхи позаду. Діти сідають на свої місця задовго до початку вистави. Їм все цікаво. З непідробним захопленням дивляться діти на наїзниці, жонглера і клоунів, передчуваючи зустріч з гутаперчевим хлопчиком.

Друге відділення програми починається з виходу Беккера і Петі. Акробат прикріплює до поясу важкий золочений жердина з невеликою поперечиною нагорі. Кінець жердини спрямовується під самий купол. Жердина коливається, публіка бачить, з якими труднощами велетень Беккер утримує його.

Петя дереться вгору по жердині, ось він вже майже не видно. Публіка аплодує і починає кричати, що слід припинити небезпечний номер. Але хлопчик повинен ще зачепитися ногами за поперечину і повиснути вниз головою.

Він виконує і цю частину трюку, як раптом «щось блиснуло й закрутилося <...> в ту ж секунду почувся глухий звук чогось впав на арену».

Служителі і артисти підхоплюють маленьке тільце і швидко забирають. Оркестр грає веселий мотив, вибігають, перекидаючись, клоуни ...

Засмучена публіка починає тіснитися до виходів. Вірочка істерично кричить і ридає: «Ай, хлопчик! Хлопчик!»

Будинки дітей з працею вдається заспокоїти і укласти в ліжко. Вночі тітка Соня заглядає до Вірочці і бачить, що сон її неспокійний, а на щоці засохла сльозинка.

А в темному безлюдному цирку на сіннику лежить обв'язаний ганчірками дитина з переламаними ребрами і розбитою грудьми.

Час від часу з мороку з'являється Едварда і нахиляється над маленьким акробатом. Відчувається, що клоун вже вступив у смугу запою, недарма на столі видніється майже спорожнений графин.

Все навколо поринає в морок і тишу. На наступний ранок в афіші не вказувався номер «гутаперчевого хлопчика» - його вже не було на світі.