Короткий переказ твору Дамський майстер (І. Грекова)

Директор Інституту інформаційних машин професор Марія Володимирівна Ковальова, яка живе з двома дорослими синами-телепня, відчуває, що втомилася від щоденного, і вирішує якось урізноманітнити своє існування, наприклад обстригти - змінити зачіску. Чекаючи черги в перукарні, Марія Володимирівна розмірковує про те, як почне нове життя (її тато до самої смерті любив повторювати: «Остріг та почну»), - можна виїхати до Новосибірська й отримати там однокімнатну квартиру, а можна вийти заміж за друга молодості, закоханого в неї, і виїхати до нього в Євпаторію ... Раптом вона чує «різкий хлоп'ячий голос», що пропонує дамам з черги «обслуговуватися». Виявляється, це ще не майстер, а стажист, хлопчина років вісімнадцяти «з чубком на верхівці». На чергу він поглядає зневажливо, а сам «весь якийсь не те щоб просто худий, а вузький: вузьке бліде обличчя, тонкі, до гострих ліктів голі руки, і на блідому дикуватому особі - палаючі темні очі. Не те оленя, не те вовченя ». Ніхто з жінок не хоче до нього йти, але Марія Володимирівна вирішується: «Давайте уродуйте». Хлопчина у відповідь сміється, і вона з подивом виявляє, що є «щось дикувато не тільки в очах його, але і в усмішці. Зуби гострі, яскраво-білі ». Однак Віталій (так його звати) виявляється першокласним перукарем, прямо-таки художником. Він робить Марії Володимирівні приголомшливу зачіску, однак її треба регулярно підтримувати у формі, ось чому Марія Володимирівна починає ходити до Віталія кожну тиждень, і поступово вони стають друзями. Марія Володимирівна дізнається, що Віталій, щоб не сидіти на шиї у мачухи і питущого батька, зміг закінчити лише неповних сім класів, але відчуває потяг до освіти і «над своїм загальним розвитком» працює за планом: читає, наприклад, Повне зібрання творів Бєлінського і мріє вступити до інституту. Віталію, як не дивно, цікавий діалектичний матеріалізм, він захоплюється політикою і відчуває, що приніс би користь у цій галузі («Цікавий хлопець!» - Думає Марія Володимирівна). У нього своєрідний, досить офіційний стиль мови і при цьому - незвичайна серйозність, любов до роботи і знань. Одного разу Віталій розповідає Марії Володимирівні, що дитинство провів у дитбудинку, звідки його хотіла забрати одна славна жінка, Ганна Григорівна, але потім знайшлися його батько, сестра і мачуха (його мати, «з чуток», розумна жінка, померла, коли він був зовсім маленьким) і забрали його, а він довго сумував за Ганні Григорівні, яка тепер навіть не хоче його бачити. Ще Марія Володимирівна несподівано виявляє, що у Віталія вражаючі музичні здібності, але сам Віталій, знаючи це, зазначає: «... для того щоб придбати піаніно, потрібно насамперед бути забезпеченим площею».

На роботі Марія Володимирівна досить сувора і різка начальниця, заступник якої, Лебедєв, - «безглузда, балакучий старий», а секретарка - красива, але безглузда дівчина Галя («не секретарка, а горе ... тягар»); Марія Володимирівна не знаходить спільної мови з Галею, захопленою не стільки роботою, скільки молодими людьми, кіно, ганчірками і танцями, однак начальник і секретарка все одно прив'язані один до одного. У день, коли Марія Володимирівна, на подив товаришів по службі, приходить з новою стрижкою, Галя вкотре відпрошується в магазин за дефіцитним товаром, з Лебедєвим виникає конфлікт, і директор залишається на робочому місці одна, але, незважаючи на це, вперше за довгий час (мабуть, під впливом стрижки) встигає вирішити складну наукову задачу.

Через деякий час Галя, ніяковіючи, запитує Мар'ю Володимирівну, хто це її так чудово стриже, і та направляє її до Віталія, який до цього часу здав іспит на майстра і став дуже популярним перукарем з «солідної» клієнтурою. На молодіжний вечір у клуб Галя з Віталієм приходять разом, причому у Галі прекрасна зачіска, перетворює її з хорошої дівчини на красуню. Після цього вечора Галя і Віталій починають зустрічатися. Кожні три-чотири дні Галя приходить на роботу з новою зачіскою і з щасливим обличчям, але тільки триває це недовго, і одного разу Марія Володимирівна застає її в сльозах. Виявляється, Галя полюбила Віталія серйозно, а він до неї байдужий. Марія Володимирівна пропонує Галі поговорити з Віталієм, і та радо погоджується. Віталій же пояснює Марії Володимирівні, що «цікавився Галею як підходящим матеріалом для зачіски», а тепер він «її голову вичерпав». Крім того, Віталій каже про відсутність у нього і у Галі житлоплощі, про те, що не готовий до одруження «ні за віком, ні економічно ». Марія Володимирівна знаходить такий підхід цинічним. На її думку, найголовніше, чи любить Віталій Галю. Це питання ставить Віталія в глухий кут, оскільки він ще молодий і сам не розуміє, що значить любити. Марія Володимирівна вважає, що любов - це постійне відчуття присутності людини. Віталій «цілком усвідомлює» таке тлумачення і приходить до висновку, що «в такому розумінні» він Галю не любить.

А на роботі у Віталія неприємності: помирає його співробітник, найстаріший перукар Мойсей Борисович, і на його місце приходить вульгарна фарбована блондинка Люба, «велика, важка, як Бітюг». Вона відразу не злюбила Віталія, відбиваючого у неї всю клієнтуру. Знаходяться у професійного дамського майстри та інші заздрісники, і якось раз Марія Володимирівна застає в сльозах вже його, а не Галю. Виявляється, багатьом не подобається, що у Віталія утворилася своя клієнтура і що