Лагунов вимагав віддати Крилова під суд. Южин було прикро, що Тулін, в якого він так повірив, розкис. Це Тулін повинен був триматися стійко, а не цей простак Крилов. Тему закрили. Щасливчика Туліна взяли на роботи по супутниках. А Крилов, як не дивно, продовжував працювати над закритою темою. На прощання його везучий один спробував йому втовкмачити: начальство не дозволить продовжувати експеримент. Ах, Крилова цікавить тільки наука? Але в самому кращому випадку все доведеться починати з самого нуля. Гаразд, він, Тулін, пізніше витягне його з чергової калюжі. Крилов ж тепер ясно розумів, що його колишній друг пішов на компроміс, тому що йому потрібен успіх, визнання, слава, - неначе для вченого недостатньо наукового результату. Кожен день Крилов сідав працювати. Часом було безнадійно, але незабаром багато чого прояснилося. Тоді він показав результати Голіцину. Незабаром стало відомо, що академік Лихов, Голіцин і дехто ще вимагають відновлення експерименту. А потім було дано, підписано, затверджено та завірений дозвіл. Крилов дізнався, що в експедиції зустрінеться з Наташею. А потім випадково зустрів Голіцина. Той поцікавився: як ваші справи? «Дивно, - сказав Крилов, - чудова група підбирається». - Хто ж? «- Запитав Голіцин. «Я, один я. Зате міцний, спаяний колектив ». «І ще Річард», - подумав він.