Короткий переказ твору Ворон (Карло Гоцці)

У гавань, що неподалік від стольного граду Фраттомбрози, входить неабияк пошарпані бурею галера під командою доблесного венеціанця Панталоне. На ній принц Дженнаро везе наречену своєму братові, королеві Міллона. Але не по своїй волі опинилася тут Армілла, дочка Дамаського царя: переодягнений купцем Дженнаро обманом заманив її на галеру, обіцяючи показати усілякі заморські дивини.

До цих пір Армілла вважала свого викрадача мерзенним піратом, але тепер Дженнаро може розповісти їй виправдовує його вчинок і льодову душу історію.

Раніше король Міллона був бадьорий і життєрадісний, головним же його проведенням часу було полювання. Якось раз він підстрелив чорного Ворона, той упав на мармурову гробницю, зчервонить її кров'ю. У ту ж мить перед Міллона постав Людожер, якому Ворон був присвячений, і прокляв вбивцю страшним прокляттям: якщо Міллона не знайде красуню, яка була б були білі, як мармур, ала, як вороняча кров, і чорна, як крило вбитого птаха, його чекає страшна смерть від туги і мук. З того самого дня король став на очах марніти, і Дженнаро, спонукуваний братньою любов'ю і співчуттям, відправився на пошуки. Після довгих мандрів він нарешті знайшов її, Арміллу.

Зворушена розповіддю принцеса прощає викрадача. Вона готова стати дружиною Міллона, але от тільки побоюється помсти батька, всемогутнього чарівника Норанда. І не даремно.

Поки Дженнаро розмовляє з принцесою, Панталоне купує у якогось мисливця коня і сокола - настільки прекрасних, що принц негайно призначає їх у подарунок братові.

Коли Дженнаро видаляється до намету відпочити від ранкових хвилювань, над його головою влаштовуються два Голубки, і з їхньої бесіди принц дізнається страшне: сокіл, потрапивши до рук Міллона, виклює йому очі, кінь, ледь король схопиться в сідло, вб'є сідока, а якщо той все-таки візьме в дружини Арміллу, в першу ніч в королівські покої з'явиться дракон і пожере нещасного чоловіка; Дженнаро ж, коли він не вручить обіцяного Міллона або розкриє відому йому таємницю, судилося звернутися в мармурову статую.

Дженнаро в жаху схоплюється з ложа, і тут же до нього з морської безодні виходить Норанда. Чародій підтверджує сказане голубками: один з братів - або король, або принц - життям заплатить за викрадення Армілли. Злощасний Дженнаро в сум'ятті не може знайти собі місця, поки йому в голову не приходить рятівна начебто думка.

Дізнавшись про прибуття брата, король з усім двором поспішає в гавань. Його вражає промениста краса Армілли, і, о диво! від тяжких недуг не залишається і сліду. Армілле припадає до душі краса і ввічливість Міллона, так що вона цілком з доброї волі готова стати його дружиною.

Дженнаро величезних праць коштує не проговоритися про пекельної помсти Норанда, коли ж мова заходить про весілля, він просить Міллона почекати, але, на жаль, не може виразно пояснити, чим викликана така дивна прохання. Братові це не дуже подобається.

Підходить час вручити королю коня і сокола, при вигляді яких він, як пристрасний мисливець, відчуває справжній захват. Але тільки-но птах опиняється в руках Міллона, як Дженнаро обезглавлює її ударом ножа. Коли до здивованому монарху підводять коня, принц настільки ж блискавично мечем підрубує передні ноги благородного тварини. Обидва диких вчинку Дженнаро намагається виправдати миттєвим сліпим поривом. Міллона ж у голову приходить інше пояснення - божевільна сліпа пристрасть брата до Армілле.

Король засмучений і стурбований тим, що його улюблений брат палає любов'ю до майбутньої королеви. Він ділиться своїм смутком з Арміллой, і та абсолютно щиро намагається обілити Дженнаро, стверджує, що совість і почуття принца чисті, але, на жаль, нічим не може підкріпити свої слова. Тоді Міллона просить Арміллу заради їх загального спокою поговорити з Дженнаро як би наодинці, а сам ховається за портьєрою.

Армілла прямо запитує принца, що змушує його наполягати на зволіканні з весіллям. Але той не дає відповіді і лише благає принцесу не ставати дружиною Міллона. Поведінка брата зміцнює підозра короля; до всіх запевненням Дженнаро в чистоті його помислів Міллона залишається глухим.

Не бачачи Дженнаро серед присутніх на весільному обряді в храмі, Міллона вирішує, що брат готує заколот, і велить заарештувати його. Королівські слуги всюди ішут принца, але не знаходять. Дженнаро розуміє, що не в його силах запобігти одруження, однак, вважає він, ще можна в останній раз спробувати врятувати брата і самому при цьому залишитися в живих.

Міллона перед вівтарем називає Арміллу своєю дружиною. З храму і молоді й гості виходять не радісними, але, навпаки, наляканими і засмученими, бо церемонія супроводжувалася всіма недобрими ознаками, які тільки можна собі уявити.

Вночі по підземному ходу Дженнаро з мечем у руках пробирається до шлюбного спокою короля і стає на варту, сповнений рішучості врятувати брата від страшної смерті у пащі дракона. Чудовисько не змушує себе чекати, і принц вступає з ним у смертний бій. Але, на жаль! З ніг до хвоста дракон покритий алмазної і порфірний лускою, проти якої безсилий меч.

Всі свої сили принц вкладає в останній відчайдушний удар. Чудовисько розчиняється в повітрі, а меч Дженнаро розсікає двері, за якими сплять молоді. На порозі з'являється Міллона і обрушує на брата страшні звинувачення, того ж нічим виправдовуватися, так як змія, і слід простиг. Але і тут із страху звернутися в камінь Дженнаро не вирішується розкрити братові таємницю прокляття Норанда.

Дженнаро заточают в