темницю, а через якийсь час він дізнається, що королівський рада засудив його до смерті і що вже готовий відповідний указ, підписаний його рідним братом. Вірний Панталоне пропонує Дженнаро бігти. Принц відкидає його допомогу і просить лише у що б то не стало умовити короля прийти до нього в темницю.
Міллона, який аж ніяк не з легким серцем прирік на смерть брата, спускається до нього в підземеллі. Дженнаро знову намагається переконати короля у своїй невинності, але той і слухати не хоче. Тоді принц вирішує, що все одно йому не жити на цьому світі, і розповідає Міллона про страшне прокляття чарівника.
Ледве вимовивши останні слова, Дженнаро перетворюється на статую. Міллона в повному розпачі велить перенести нерукотворне статуя в королівські палати. Він хоче закінчити життя, ізойдя сльозами біля ніг того, хто ще так недавно був його улюбленим братом.
Королівський палац тепер являє собою найпохмуріший і сумне місце на світі. Слуги, яким життя тут не обіцяє більш колишніх задоволень і наживи, біжать, як щури з корабля, в надії підшукати містечко веселіше.
Міллона ридає біля ніг скам'янілого Дженнаро, проклинаючи себе за підозрілість і жорстокість, а пущі того клянучи безжального Норанда. Але тут, почувши стогони і прокляття короля, чарівник постає йому і каже, що безжалісний не він, Норанда, а доля, яку визначено вбивство Ворона та прокляття Людожера, викрадення Армілли і помста за нього. Сам Норанда - лише знаряддя долі, не владне втручатися в її накреслення.
Будучи не в силах нічого змінити, Норанда проте відкриває Міллона єдиний страшний спосіб оживити Дженнаро: щоб статуя знову стало людиною, Армілла повинна померти від кинджала. З цими словами черодей встромляє кинджал у ніг статуї і зникає. Міллона проговорюється Армілле, що є спосіб оживити Дженнаро; поступаючись її наполегливим проханням, він нарешті повідомляє, який саме. Навряд король виходить із зали зі статуєю, як Армілла вистачає кинджал і пронизує їм свої груди.
Тільки лише перші краплі її крові проливаються на статую, як воно оживає і сходить з п'єдесталу. Дженнаро живий, але прекрасна Армілла випускає дух. Міллона у відчаї намагається заколоти себе тим же кинджалом, і лише з великими труднощами брат утримує його.
Раптом поглядам невтішних братів, як завжди незрозуміло звідки, є Норанда. На цей раз він несе радісну звістку: з кончиною Армілли, искупившем вбивство Ворона, завершився страшний і таємничий коло приречень долі. Тепер він, Норанда, вже не сліпе знаряддя і може з власної волі використовувати свої могутні чари. Першим ділом він звичайно ж воскрешає дочка.
Можна уявити, яка тут усіма опанувала радість: Дженнаро, Міллона і Армілла обіймалися і заливалися сльозами щастя. А все скінчилося, як водиться, веселою і гучної весіллям.