Короткий переказ твору Король-олень (Карло Гоцці)

Як-то в місто Серендіпп прийшов великий маг і чарівник Дурандарте. Король цього міста, Дерамо, прийняв гостя з небувалою розкішшю і люб'язністю, за що вдячний чарівник залишив йому в подарунок дві дивовижні магічні таємниці.

Як не сильний, був Дурандарте, за вироком бога фей Демогоргона йому довелося звернутися до Папугу, і вірний слуга Чіголотті відніс його до розташованого неподалік від Серендіппа Рончіслапскій ліс. Однак у належний момент Дурандарте обіцяв з'явитися, щоб покарати зраду, викликане одним з його чудових подарунків.

Король Дерамо не одружений. Свого часу він допитав у потаємному кабінеті дві тисячі сімсот сорок вісім принцес і благородних дівиць, але жодну з них не побажав бачити своєю королевою. Тепер хитрий перший міністр Тарталья наспівав йому, що, мовляв, народ незадоволений відсутністю спадкоємця престолу, можливі хвилювання ... Король погодився влаштувати нове випробування, до якого цього разу були допущені дівчата всіх станів.

Тарталья задоволений, що Дерамо послухав його доводів, бо розраховує, що королевою стане його дочка Кларіче. За жеребом їй випало першою йти у таємний кабінет, але Кларіче аж ніяк не рада і просить батька позбавити її від випробування - вона любить Леандро, сина другого міністра Панталоне, і, крім того, їй не хочеться перебігати дорогу своїй найкращій подрузі, сестрі Леандро Анджелі, без розуму закоханої в короля. Тарталья, погрожуючи дочки отрутою, все-таки змушує її піти у таємний кабінет. Сказ його викликано не тільки непокорою Кларіче, але і звісткою про любов до Дерамо Анджели - сам міністр давно вже мятется бажанням отримати дівчину собі за дружину.

Анджела теж не хоче проходити випробування в потаємному кабінеті, але у неї на те свої причини. Вона впевнена, що король відкине її і її любов, а такої ганьби і приниження їй не пережити. Батько, Панталоне, і радий би позбавити Анджелу від тяжкої для неї процедури, але це, на жаль, не в його силах.

Ще одну претендентку на руку і серце являє собою сестра дворецького, Смеральдіна. Ця особа не блищить красою і тонкощами поводження, але зате цілком впевнена в успіху - справді, ну хто зможе встояти проти її розкішного вбрання на східному смак і до місця укручені віршів Tacco і Аріосто? Смеральдіна настільки чужі сумніви в перемозі, що вона рішуче і безповоротно відкидає свого старого коханого - королівського ловчого Труффальдіно.

Багато хто намагався зрозуміти, в чому ж сенс випробування, але марно, бо ніхто, крім Дерамо, не знав про захований в кабінеті чудовому подарунку мага Дурандарте - чарівному статуї, безпомилково викриває брехню і лицемірство жінок.

Звернені до Дерамо мови Кларіче статуя визнає щирим до тих пір, поки у відповідь на питання короля, не віддано вже її серце комусь іншому, вона не відповідає «ні». Тут воно починає будувати гримаси, і Дерамо розуміє, що дівчина бреше.

Коли до кабінету входить Смеральдіна, вже перші її слова змушують статую корчитися від сміху Самовпевнена особа навіть тарахкається непритомність від нібито переповнюють її почуттів; її виносять.

Яке ж виявляється здивування короля, коли протягом всієї його довгої бесіди з Анжелою статую не рухає ні м'язом. Зворушений щирістю її слів про любов до нього, Дерамо скликає придворних і урочисто оголошує Анджелу своєю нареченою. Щоб всім стало зрозуміло, яким чином він обрав її з сотень інших, король розповідає придворним про чудовий дар Дурандарте, а потім, щоб уникнути спокус, власноруч розбиває статую.

Панталоне сповнений вдячності до повелителя за надану його дочки честь. Тарталья ж, хоч і будує задоволену міну, відчуває в серці пекельну лють і відчуває себе готовим на будь-які злодіяння.

Тарталья на чому світ сварить Кларіче за те, що вона відкрила королю свою любов до Леандро і тим самим не дозволила батькові стати королівським тестем і одночасно зруйнувала його, Тартальї, мрії про одруження на Анджелі. Але все ж таки хитрий міністр сподівається, що ще не все для нього втрачено, і тому у відповідь на прохання Анджели і Леандро благословити їх союз вмовляє молодих людей злегка почекати.

Тільки-но вийшовши з храму, де він поєднувався шлюбом з Анжелою, Дерамо влаштовує веселу королівську полювання в Рончіслапском лісі. І ось вони виявляються у відокремленому місці удвох з Тарталей, який задумав недобре: вбити короля, захопити місто і силою взяти в дружини Анджелу. Лише випадковість заважає йому застрелити Дерамо в спину.

Будучи людиною далекоглядною, Дерамо зауважує, що на душі в його міністра коїться щось не те, і прямо запитує Тарталью, ніж той незадоволений. У відповідь хитрий царедворець приймається нарікати, що, незважаючи на тридцять років вірної служби, король не вважає його гідним повного своєї довіри - наприклад хоча б не повідав про чудесні дари Дурандарте.

Добросердечний Дерамо, бажаючи втішити Тарталью, розповідає йому про другого з подарунків мага - пекельному заклятті. Той, хто прочитає це закляття над тілом мертвого звіра чи людини, помре, а дух його переселиться в мертве тіло; ті ж чарівні слова дозволяють людині повернутися в колишню свою оболонку. На словах Тарталья шалено вдячний королю, а насправді в голові його вже дозрів диявольський план.

Коли Дерамо з Тарталей трапляється вбити двох оленів, міністр умовляє короля продемонструвати дію закляття. Дерамо вимовляє його, переселяється в тіло оленя і втікає до лісу. Тарталья повторює закляття над бездиханним тілом короля -