і ось він вже не перший міністр, а монарх. Власний труп Тарталья обезглавлює і закидає в кущі, а за Королем-Оленем споряджає погоню. Зустрінутий їм старий селянин, на своє нещастя, не бачив ніякого оленя, за що отримує від лютого Тартальї кулю і на місці помирає. Придворні вражені зміною, що сталася зі своїми шляхетним паном, його злостивістю і грубістю промов, але звичайно ж не можуть запідозрити підробки.
До сліз вражена зміною в дружині і Анджела, до якої Тарталья, ледь повернувшись з полювання, підступає зі своєю любов'ю. Зацькований самозванець трохи збентежений, але впевнений, що з часом все владнається.
Труффальдіно тим часом знаходить в лісі обезголовлене тіло Тартальї і приносить до палацу звістка про вбивство першого міністра. Тарталья використовує випадок дати волю своєму скаженому вподоби і велить кинути до в'язниці всіх, хто брав участь у полюванні.
У лісі Труффальдіно попався не тільки труп Тартальї, але і промовець Папуга. Маг Дурандарте - а це був саме він - сам пішов у руки Ловчен і, крім того, порадив йому віднести себе до палацу до королеви - та, мовляв, щедро нагородить Труффальдіно за таку рідкісну дичину.
Дерамо, пішовши від погоні, натикається на тіло вбитого Тарталей старого і вирішує, що краще вже йому жити хоча б і в непрезентабельному, але все ж людській подобі, ніж у тілі оленя. Він вимовляє закляття і звертається до старого селянина.
Труффальдіно приносить Папугу королеві, але, всупереч очікуванням ловчого, Анджела не відвалюється йому за птицю купу золота. На серці в Анджели сум'яття і туга, тому вона просить Труффальдіно вийти, а коли той починає наполягати, навіть - що так не схоже на неї - погрожує викинути його з балкона. Поки вони сперечаються, з'являється стражник та на виконання наказу Тартальї вистачає Труффальдіно і тягне в темницю.
Дерамо в образі старого все-таки проникає до свого палацу і, знайшовши момент, заговорює з Анжелою. Та спочатку приходить в жах, змішаний, однак, зі збентеженням, - адже як не потворний старий, розмовляє він голосом її чоловіка. Дерамо намагається переконати Анджелу в тому, що він - це він. У промовах старого королева поступово розпізнає височина думки і почуття, завжди колишню властивої королю; остаточно її сумніви розвіюються, коли Дерамо нагадує про ранкове ніжному розмові між ними. Тепер, коли Анджела визнала в потворному старого короля, вони разом придумують, як повернути Дерамо його колишнє обличчя і покарати підлого першого міністра.
Деякий час по тому зустрівши Тарталью, Анджела прикидається, що вона ось-ось готова змінити своє до нього ставлення і відповісти взаємністю - для цього не вистачає малого. Тарталья готовий виконати все, чого вона не попросить: наказує випустити з в'язниці невинно заточених туди Панталоне і Брігелла, благословляє шлюб Кларіче і Леандро ... Третю ж прохання Анджели - показати дію заклинання Дурандарте і вселитися в мертвого оленя - Тарталья обіцяє поважати тільки після того, як королева ощасливить його своїми ласками. Це не входить в плани Анджело з Дерамо; дівчина упирається, Тарталья силою тягне її в задні покої.
Не в силах винести такого видовища, Дерамо виходить з укриття і кидається на Тарталью. Той вже піднімає на короля меч, як раптом чується гул землетрусу - це маг Дурандарте скидає пташине пір'я і постає у своєму справжньому вигляді.
Дотиком жезла чарівник повертає Дерамо його колишній вигляд, а Тарталью, викривши його підлість і зраду, перетворює на потворне рогате чудовисько. У люті і розпачі Тарталья молить, щоб його пристрелили на місці, але з волі Дурандарте йому доведеться померти не від кулі, а від мук сорому й ганьби.
Не відразу проходить остовпіння, яке вразило всіх бачили чудеса Дурандарте. Але тепер, коли зрада покаране і справедливість восторжествувала, пора починати приготування до веселого весільному бенкеті.