Не маючи можливості попередити товаришів, Артур і Петерс змушені з прикрістю дивитися, як тубільці беруть гору, - вже через п'ять хвилин після початку облоги красуня шхуна являє жалюгідне видовище. Деяке замішання серед дикунів викликає опудало невідомої тварини з білою шкірою, виловленої матросами в море неподалік від острова, - капітан хотів привезти його до Англії. Тубільці виносять опудало на берег, оточують частоколом і оглушливо кричать: «Текелі-лі!»
Ховаючись на острові, Артур і Петерс натикаються на кам'яні колодязі, що ведуть у шахти дивної форми - креслення обрисів шахт Артур Пім наводить у своїй рукописи. Але ці галереї нікуди не ведуть, і моряки втрачають до них інтерес. Через кілька днів Артуру і Петерса вдається викрасти пирога дикунів і благополучно вислизнути від переслідувачів, захопивши з собою полоненого. Від нього моряки дізнаються, що архіпелаг складається з восьми островів, що чорні шкури, з яких робиться одяг воїнів, належать дуже великим тваринам, які водяться на острові. Коли до саморобних щогл прикріплюють вітрило з білих сорочок, бранець рішуче відмовляється допомагати - біла матерія вселяє в нього неймовірний страх. Тремтячи, він волає: «Текелі-лі!»
Течія несе пирога на південь - вода несподівано теплішає, нагадуючи кольором молоко. Бранець хвилюється і впадає в безпам'ятство. Над обрієм зростає смуга білої пари, море іноді вирує, і тоді над цим місцем з'являється дивне світіння, а з неба сиплеться білий попіл. Вода стає майже гарячою. На горизонті все частіше чуються крики птахів: «Текелі-лі!» Пирога мчить в обволікаючу світ білизну, і тут на її шляху виростає величезна людська фігура в савані. І шкіра в неї біла мов ...
На цьому місці рукопис обривається. Як повідомляє видавець у післямові, це пов'язано з раптовою смертю містера Піма.