У скромній Ізабелли несподівано з'являється знатний шанувальник - до неї загорівся пристрастю молодий герцог де Валломбрез, гордовитий красень, розпещений легкими перемогами над жінками. Отримавши заслужений відсіч, герцог лютує. Проникнувши в гримерку, він недбалим жестом хоче приклеїти мушку на груди молодої актриси. Залізна рука Сігоньяка зупиняє нахабу. Не знімаючи маски, барон викликає герцога на дуель.

Герцог не вірить, що під личиною Фракасс ховається дворянин, і посилає складаються у нього на службі бретером відлупцювати зухвалого комедіанта. Але Сігоньяк разом з друзями-акторами розганяють слуг герцога. А вранці до герцога є маркіз де Брюйер і приносить йому виклик від барона де Сігоньяка. Маркіз підтверджує знатність роду барона і натякає, що молода людина саме через Ізабелли прилучився до бродячим акторам. Валломбрез приймає виклик.

Сігоньяк, чиїм учителем був тільки вірний П'єр, трудився колись на терені вчителя фехтування, сам того не знаючи, до тонкощів вивчив благородне мистецтво володіння шпагою. Він без праці перемагає герцога - ранить його в руку, позбавивши тим самим можливості продовжувати поєдинок.

Дізнавшись про дуелі, Ізабелла налякана і розчулена одночасно - з-за неї благородний Сігоньяк ризикував життям! Відбувається пояснення закоханих. Барон пропонує Ізабеллі руку і серце. Але вона відкидає його: безрідна актриса не має права на руку дворянина, а стати його коханкою їй не дозволяє честь. Як і його кохана, Сігоньяк одночасно у відчаї і захваті, проте йому нічого не залишається, як і далі слідувати за трупою, оберігаючи Ізабеллу від підступів Валломбреза.

Прагнучи сховатися від переслідувань герцога, актори їдуть до Парижа, сподіваючись загубитися в його велелюддя. Але мстивий вельможа стежить за ними. У Парижі він наймає першокласного фехтувальника і бретера Жакмена Лампурда, щоб той убив Сігоньяка. Однак барон володіє шпагою краще найманого вбивці і обеззброює його. Лампурд, захоплений фехтувальним майстерністю юнаки, клянеться йому у вічній відданості. Чесний бретер навіть обіцяє повернути замовнику гроші, заплачені йому за вбивство Сігоньяка.

Валломбрез намагається викрасти Ізабеллу з готелю, де зупинилися актори, але йому це не вдається. Оскаженілий герцог йде на хитрість. Він підсилає до Тирани свого слугу, і той від імені якогось графа запрошує акторів у замок неподалік від Парижа, пообіцявши добре заплатити. Ледве фургон виїжджає за межі міста, як слуги герцога викрадають Ізабеллу: нападають на неї, коли вона удвох з Сігоньяка неспішно йде за возом. Щоб Сігоньяк не зумів відбити дівчину, на нього накидають широкий плащ з вшитим в краю свинцем, в якому той заплутується, немов у мережі. Коли ж баронові вдається звільнитися, викрадачі вже далеко. Актори розуміють, що їх обдурили. Сігоньяк клянеться вбити герцога.

Викрадачі привозять Ізабеллу в замок Валломбреза. У ньому дівчина виявляє Чікіто: маленька злодійка супроводжує Агосто, найнятого разом з іншими бретера для охорони замку. Ізабелла просить дівчинку повідомити Сігоньяка, де вона знаходиться.

Герцог де Валломбрез намагається опанувати Ізабеллою, але підоспілі Сігоньяк і його друзі-актори зривають його плани. Між Сігоньяка і Валломбрезом починається жорстокий двобій, і барон смертельно ранить свого супротивника. Несподівано з'являється батько герцога - величний принц де Валломбрез. Дізнавшись про безчесному вчинок сина, він з'явився покарати винного і відновити справедливість. Помітивши на руці Ізабелли дістався їй від матері перстень, він пізнає його і розуміє, що викрадена його сином дівчина - його дочка.

Актори разом з Сігоньяка залишають замок. Принц залишає при собі свою знову знайдену дочку. Герцог Валломбрез, що виявився братом Ізабелли, знаходиться при смерті.

Сігоньяк, якого ніщо більше не утримує в трупі бродячих комедіантів, залишає їх і, оплакуючи свою любов, повертається в рідний замок, маючи намір провести залишок днів своїх у його сумовитих стінах.

Стараннями лікарів і турботами Ізабелли герцог одужує. Бажаючи спокутувати провину перед сестрою, він їде до Сігоньяка, щоб помиритися з ним і запропонувати йому руку Ізабелли, яку принц де Валломбрез визнав своєю дочкою.

Ізабелла виходить заміж за Сігоньяка. Вона бере до них на службу своїх друзів-акторів, а також лішівшуюся покровителя Чікіто: бандита Агосто засудили до колесуванню, і маленька злодійка, рятуючи друга від ганебної страти, заколола його своїм кинджалом.

Отже, збулися мрії барона: відновлений родовий замок, заблискав герб Сігоньяка - три лелеки на блакитному полі, вірні Байард і Міро знайшли тепле стійло, а П'єр - багату ліврею. Правда, вмирає Вельзевул, але через його смерть Сігоньяк стає багатий - відправившись ховати кота, він знаходить скарб.

Закохані з'єдналися, обитель прикрощі стала обителлю щастя. «Воістину, доля знає, що творить!»