Короткий переказ твору Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер (Ернст Теодор Амадей Гофман)

У маленькій державі, де правив князь Деметрій, кожному жителю надавалася повна свобода в його починанні. А феї і маги вище всього ставлять тепло і свободу, так що при Деметрій безліч фей з чарівної країни Джінністан переселилося у благословенний маленьке князівство. Однак після смерті Деметрія його спадкоємець Пафнутій задумав ввести в своїй вітчизні просвітництво. Уявлення про освіту були у нього самі радикальні: будь-яку магію слід скасувати, феї зайняті небезпечним чаклунством, а найперша турбота правителя - розводити картоплю, садити акації, вирубувати ліси і прищеплювати віспу. Таке просвітництво в лічені дні засушили квітучий край, фей вислали до Джінністан (вони не надто пручалися), і залишитися в князівстві вдалося тільки феї Рожабельверде, яка вмовила-таки Пафнутія дати їй місце канонісси у притулку для шляхетних дівиць.

Ця-то добра фея, повелителька квітів, побачила одного разу на курній дорозі заснулу на узбіччі селянку Лізу. Ліза поверталася з лісу з кошиком хмизу, несучи в тій же кошику свого виродка сина на прізвисько крихітка Цахес. У карлика огидна стареча мордочка, ніжки-прутики і павукові ручки. Пошкодувавши злісного виродка, фея довго розчісувала його заплутане волосся ... і, загадково посміхаючись, зникла. Варто було Лізі прокинутися і знову рушити в дорогу, їй зустрівся місцевий пастор. Він чомусь зачарувався потворним малятком і, повторюючи, що хлопчик диво як хороший собою, вирішив взяти його на виховання. Ліза і рада була позбутися тягаря, не розуміючи до пуття, ніж її виродок став глянути людям.

Тим часом у Керепесском університеті навчається молодий поет Бальтазар, меланхолійний студент, закоханий в дочку свого професора Моша Терпіна - веселу і чарівну Кандида. Мош Терпін одержимий древнегерманских духом, як він його розуміє: ваговитість в поєднанні з вульгарністю, ще більш нестерпним, ніж містичний романтизм Бальтазара. Бальтазар вдаряється у всі романтичні дивацтва, настільки властиві поетам: зітхає, блукає на самоті, уникає студентських гулянок; Кандіда ж - втілена життя і веселість, і їй, з її юним кокетством і здоровим апетитом, досить приємний і забавний студент-залицяльник.

Тим часом у зворушливий університетський заповідник, де типові бурші, типові просвітителі, типові романтики і типові патріоти уособлюють хвороби німецького духу, вторгається нове обличчя: крихітка Цахес, наділений чарівним даром привертати до себе людей. Затесавшись в будинок Моша Терпіна, він абсолютно зачаровує і його, і Кандида. Тепер його звуть Цинобер. Варто комусь у його присутності прочитати вірші або дотепно висловитися - всі присутні переконані, що це заслуга Цинобер; варто йому бридко Занявкали або спіткнутися - винен неодмінно виявляється хтось із інших гостей. Всі захоплюються витонченістю й спритністю Цинобер, і лише два студенти - Бальтазар і його друг Фабіан - бачать все потворність і злість карлика. Між тим йому вдається зайняти місце експедитора в міністерстві закордонних справ, а там і таємного радника з особливих справ - і все це обманом, бо Цинобер примудрявся привласнювати собі заслуги найдостойніших.

Сталося так, що у своїй кришталевої кареті з фазаном на козлах і золотим жуком на зап'ятках Керпес відвідав доктор Проспер Альпанус - маг, мандрівний інкогніто. Бальтазар відразу визнав у ньому мага, Фабіан ж, зіпсований освітою, спочатку сумнівався, а проте Альпанус довів свою могутність, показавши друзям Цинобер в магічному дзеркалі. З'ясувалося, що карлик - не маг і не гном, а звичайний виродок, якому допомагає якась таємна сила. Цю таємну силу Альпанус виявив без праці, і фея Рожабельверде поспішила завдати йому візит. Маг повідомив феї, що склав гороскоп на карлика і що Цахес-Цинобер може найближчим часом погубити не тільки Бальтазара і Кандида, але і все князівство, де він став своєю людиною при дворі. Фея примушена погодитися і відмовити Цахес у своєму заступництві - тим більше, що чарівний гребінь, яким вона розчісувала його кучері, Альпанус хитро розбив.

У тому-то й річ, що після цих розчісування в голові у карлика з'являлися три огнистого волосини. Вони наділяли його чаклунський силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, всі його вади - іншим, і лише деякі бачили правду. Волоски належало вирвати і негайно спалити - і Бальтазар з друзями встиг зробити це, коли Мош Терпін вже влаштовував заручини Цинобер з Кандідо. Грім грянув; всі побачили карлика таким, який він був. Їм грали, як м'ячем, його били ногами, його викинули з дому, - у дикій злобі і жаху втік він у свій розкішний палац, який подарував йому князь, а неспокій у народі зростало настановами. Всі почули про перетворення міністра. Нещасний карлик помер, застрягши в глечику, де намагався сховатися, і у вигляді останнього благодіяння фея повернула йому після смерті образ красеня. Не забула вона і мати нещасного, стару селянку Лізу: на городі у Лізи виріс такий чарівний і солодкий лук, що її зробили особистої постачальниці освіченого двору.

А Бальтазар з Кандідо зажили щасливо, як і належить жити поетові з красунею, яких при самому початку життя благословив маг Проспер Альпанус.