Короткий переказ твору Псалом (Фрідріх Горенштейн)

Роман складається з п'яти частин - кожна розповідає про одну з страт Господніх, що обрушилися на землю, як пророкував пророка Єзекіїля.

Частина перша - «Притча про втрачений брата» - оповідає про другу страти - голод. Місце дії - голодна Україні за часів колективізації; 1933 р. У сільській чайній Марія, дівчинка-жебрачка, намагається випросити що-небудь Христа ради, але ніхто не подає їй - крім єврейського хлопчика, який ділиться з нею нечистим хлібом вигнання. Сільські обурені вчинком чужинця, його хліб у дівчинки відбирається. Хлопчик, який віддав свій хліб, - Дан, Гаспид, Антихрист, брат Христа-Месії. Через одкровення пророків він спілкується з Господом, хто послав його на землю, в Росію, тому що цей народ збрехав на Господа, відмовився від нього - і тим самим замінив дерев'яне ярмо на ярмо залізне.

Дівчинка Марія разом з молодшим братом Васею повертаються у свою голодуюче село. Мати вирішує розділити сім'ю - когось з дітей підкинути чужим, кого-то просто залишити; сама їде на заробітки в інше місто. Перед від'їздом вона веде Марію і Васю в місто; голодним дітям чужинець знову подає хліб, але мати викидає «не наш, неправославний» шматок. Пізніше, в місті, діти ще раз попросять у Антихриста милостиню, але цього разу їх зупинить міліціонер - жебракувати заборонено.

Покинуті матір'ю діти потрапляють в приймач. Їм дають провідника, щоб з його допомогою вони могли повернутися додому. По дорозі провідник гвалтує Марію й тікає. Діти знову потрапляють до притулку; вночі сторож розповідає їм казочку про «Божу діточок» «Ісуса Христа», замученого жидами. Марію відвезли кудись з міста. Дівчинка втікає; опинившись одна в засніженому полі, вона бреде по ньому, плачу Божим плачем, від якого просвітлюється серце. Марія розшукує свою старшу сестру Ксенію, близько року живе у неї в будинку. Одного разу вона стає непотрібною свідком сімейних сцен (сестра зраджує чоловікові з коханцем), і її відсилають назад, в село. Там їй теж ніхто не радий; плачу від несправедливості, Марія знову бродить по полю; там вона зустрічає Дана, Антихриста. На запитання про причину сліз дівчинка відповідає: «тому, що євреї-жиди вбили Сина Божого і він тепер на небі, а Вася, брат мій, на землі, в місті Ізюмі». Так збулося пророцтво Ісаї: «Відкрився Я не запитували про Мене, знайшли Мене не шукали Мене».

Марія відправляється в Керч, до матері. Через деякий час мати вмирає, Марія стає портової повією. Одного разу, голодна, вона знову зустрічає Дана, той доводить її нечистий хліб. Марія платить йому своєю любов'ю. Антихрист йде далі; землі і народу за брехню на Господа судилася друге кара - меч. Марія, засуджена за проституцію і бродяжництво, народжує у в'язниці від Дана сина - Васю. У 1936 р. вона вмирає.

Друга частина починається з міркування про наслідування Господа - інстинктивно або через розум. Автор відстоює думку про те, що євреї - народ не краще і не гірше за інших, але народ цей чудовий своїми пророками, які вміли слухати Господа. У «Притчі про муки нечестивців» розповідається про дівчинку Аннушка. Вона живе у Ржеві разом з матір'ю і двома братами, один з них гине з вини сестри. Одного разу до Ганнусі приходять злодії; під час слідства дівчинка вказує на невинного людини - того садять у в'язницю. Матері дають нову квартиру. Одного разу до Ганнусі приходить Дан, Антихрист. Розглядаючи розписи на стінах (Аннушка живе в колишній церкві - через шпалер на стіні проступає лик Христа), він розмірковує про те, що Христа церковники підмінили ідолом, виснаженим олександрійським ченцем; зараз, навесні 1941 р., цей монах, у свою чергу , підмінено «ассірійським банщиком» - Сталіним. Над Ржевським бараками Антихриста є бачення меча - збуваються слова Господа: «Горе місту цьому, і я розкладу велике багаття». Починається війна. Мати Ганнусі вмирає; дівчинка потрапляє в дитбудинок. Аннушка, за час окупації встигла поспілкуватися з німцями, навчилася ненавидіти євреїв. Дитбудинку дівчинка Суламіф дратує її. Заздрячи, що під час евакуації єврейка потрапила до гарної названої матері, Аннушка доносить німцям, що Суламіф - неросійська. Єврейку вбивають, Ганнусю - відсилають до Німеччини, на роботи. Перед її від'їздом до поїзда приходить Дан і просить дівчину, щоб у Німеччині та вголос прочитала аркуш паперу, який він їй вручає. Антихрист повинен проклясти німців, як Господь колись через Єремію прокляв Вавилон. Сам пророк не може вступити в нечестиву землю.

Одна з жінок, найчастіше викрадаються разом з Аннушкой в рабство, просить Дана взяти її дитину, дівчинку Пелагею. Німці, що відмітили єврея, намагаються вбити його, але Антихриста вбити неможливо.

Аннушка виконує доручення Дана - нечестива Німеччина, яка ненавидить Бога і улюблений ним народ, проклята. Сама Аннушка незабаром помирає від лихоманки.

Дія «Притчі про перелюбство», що оповідає про третю страти - хіттю, відбувається в 1948 р. У Приволзькому місті Бор живе сім'я колосових - фронтовик Андрій, його дружина Віра і дві дочки - Тася і Устя. Недалеко живе дивна єврейська сім'я - Дан Якович і його дочка Руфіна, на єврейку зовсім не схожа. Віра Копосова, відносини якої з чоловіком дуже складні (той вважає, що під час війни дружина зраджувала йому), познайомившись з Даном, закохується в нього. Розуміючи, що безпосередньо вона не зможе