Не вміючи боротися з життям, не вміючи розправитися з боргами, не вміючи керувати маєтком і викривати оточили його шахраїв, Обломов потрапляє в будинок Агафії Матвіївни Пшеніциной, чий брат, Іван Матвійович Мухояров, приятелює з Міхея Андрійовичем, не поступаючись йому, а швидше і перевершуючи останнього хитрістю і лукавством. У будинку Агафії Матвіївни перед Обломовим, спочатку непомітно, а потім все більш і більш чітко, розгортається атмосфера рідної Обломовкі, те, чим найбільше дорожить в душі Ілля Ілліч.

Поступово все господарство Обломова переходить в руки Пшеніциной. Проста, нехитра жінка, вона починає керувати будинком Обломова, готуючи йому смачні страви, налагоджуючи побут, і знову душа Іллі Ілліча занурюється в солодкий сон. Хоча зрідка спокій і безтурботність цього сну вибухають зустрічами з Ольгою Іллінській, поступово розчаровується у своєму обранцеві. Чутки про весілля Обломова й Ольги Ільїнської вже снують між прислугою двох будинків - дізнавшись про це, Ілля Ілліч приходить в жах: нічого ще, на його думку, не вирішено, а люди вже переносять з дому в дім розмови про те, чого, швидше за все, так і не відбудеться. «Це все Андрій: він прищепив любов, як віспу, нам обом. І що це за життя, всі хвилювання і тривоги! Коли ж буде мирне щастя, спокій? »- Розмірковує Обломов, розуміючи, що все, що відбувається з ним є не більше ніж останні конвульсії живої душі, готової до остаточного, вже безперервному сну.

Дні течуть за днями, ось вже й Ольга, не витримавши, сама приходить до Іллі Іллічу на Виборзьку бік. Приходить, щоб переконатися: ніщо вже не збудить Обломова від повільного занурення в остаточний сон. Тим часом Іван Матвійович Мухояров прибирає до рук справи Обломова по маєтку, так грунтовно і глибоко заплутуючи Іллю Ілліча в своїх спритних махінаціях, що навряд чи вже зможе вибратися з них власник блаженної Обломовкі. А в цей момент ще й Агафія Матвіївна лагодить халат Обломова, який, здавалося, полагодити вже нікому не під силу. Це стає останньою краплею в муках опору Іллі Ілліча - він захворює гарячкою.

Рік по тому після хвороби Обломова життя потекло за своїм розміреного руслу: змінювалися часи року, до свят готувала Агафія Матвіївна смачні страви, пекла Обломова пироги, варила власноруч для нього каву, з натхненням святкувала Ільїн день ... І раптово Агафія Матвіївна зрозуміла, що покохала пана. Вона до такого ступеня стала віддана йому, що в момент, коли нагрянула в Петербург на Виборзьку бік Андрій Штольц викриває темні справи Мухоярова, Пшеніцина відрікається від свого брата, якого ще зовсім недавно так почитала і навіть побоювалася.

Пережила розчарування в перше кохання, Ольга Іллінська поступово звикає до Штольцу, розуміючи, що її ставлення до нього значно більше, ніж просто дружба. І на пропозицію Штольца Ольга відповідає згодою ...

А через кілька років Штольц знову з'являється на Виборзькій стороні. Він знаходить Іллю Ілліча, що став «повним і природним відображенням і вираженням [...] спокою, достатку і безтурботним тиші. Вдивляючись, вдумуючись у свій побут і все більш і більш Обживаючи в ньому, він, нарешті, вирішив, що йому нікуди більше йти, нема чого шукати ... ». Обломов знайшов своє тихе щастя з Агафією Матвіївна, яка народила йому сина Андрійка. Приїзд Штольца не турбує Обломова: він просить свого старого друга лише не залишити Андрійка ...

А через п'ять років, коли Обломова вже не стало, занепав будиночок Агафії Матвіївни і першу роль у ньому стала грати дружина розорився Мухоярова, Ірина Пантеліївна. Андрійка випросили на виховання Штольци. Живучи пам'яттю про покійного Обломові, Агафія Матвіївна зосередила всі свої почуття на сина: «вона зрозуміла, що програла і засяяла її життя, що Бог вклав у її життя душу і вийняв знову; що засвітилося в ній сонце і померкло назавжди ...» І висока пам'ять назавжди пов'язала її з Андрієм та Ольгою Штольц - «пам'ять про чистий, як кришталь, душі небіжчика».

А вірний Захар там же, на Виборзькій стороні, де жив зі своїм паном, просить тепер милостиню ...