Короткий переказ твору Жерміні Ласерте (Едмон і Жюль Гонкур)

Третя чверть XIX ст., Епоха Другої імперії, Париж. У небагато обставленій кімнаті лежить стара - мадемуазель де Варандейль. Біля ліжка на колінах стоїть її служниця - Жерміні Ласерте. Радіючи одужання господині, служниця пускається в спогади - адже панночка де Варандейль так схожа на її матір! А мати Жерміні померла, коли дочці було лише п'ять років, і після її смерті життя сім'ї не заладилося. Батько пив, годувальником став старший брат, одна сестра працювала в служінні, інша шила у багатих панів. Але ось помер батько, а за ним і брат. Сестри вирушили на заробітки до Парижа, куди незабаром відіслали і Жерміні. Було їй тоді чотирнадцять років ...

Стара слухає мовчки, порівнюючи своє життя з життям служниці. Безрадісні спогади долають її ...

У дитинстві мадемуазель де Варандейль теж була позбавлена батьківської ласки: ні батько, ні мати, оперна діва, не піклувалися про неї. Напередодні революції мати втекла, кинувши чоловіка з дочкою та сином. Під час Терору сім'я жила під невсипущим страхом смерті. На прохання батька, що бажав виявити лояльність режиму, революційні влади здійснили над мадемуазель де Варандейль цивільний обряд хрещення і нарекли її Семпроній. Дівчина була опорою родини: стояла в чергах за хлібом, доглядала за батьком і братом. У період Імперії, коли матеріальне становище пана де Варандейля покращився, він як і раніше ставився до дочки як до служниці, не вважав за потрібне одягати її і виводити у світ. Брат Семпронии виїхав до Америки.

Всі гроші пан де Варандейль витрачав на придбання картин, розраховуючи потім вигідно їх продати. Проте спекуляція не вдалася: куплені їм шедеври на ділі виявилися грубими підробками. Розорився, пан де Варандейль поїхав у провінцію і оселився в маленькому будиночку, надавши дочки виконувати в ньому всю чорну роботу. Коли ж він нарешті найняв служницю, то відразу зробив її своєю коханкою, і та невдовзі стала зневажати ім. Тоді Семпронія заявила батькові, щоб він вибирав: вона або коханка. Старий злякався, розрахував служницю, але, затаївши образу, почав дріб'язково мстити дочки, не відпускаючи її від себе і постійно вимагаючи її присутності в будинку.

Незадовго до смерті батька з Америки повернувся брат Семпронии - з дружиною-мулаткою і двома доньками. Коли пан де Варандейль помер, сестра від чистого серця запропонувала братові частину свого невеликого спадщини. Всі разом вони оселилися в Парижі. Ревнуючи брата до сестри, дружина почала переводити нещасну стару діву.

Тоді мадемуазель де Варандейль зняла для себе окреме житло і відновила знайомства з родичами: «приймала у себе тих, кому Реставрація повернула вплив і могутність, ходила в гості до тих, кого нова влада залишила в тіні і бідності», і життя її потекла «по раз назавжди заведеному порядку ». Якщо у когось із знайомих траплялася біда, вона тут же вдавалася і залишалася в будинку до тих пір, поки була потреба в її допомоги. Жила вона більш ніж скромно, проте дозволяла собі розкіш обсипати сластями діточок знайомих і бачити у відповідь радість на дитячих обличчях.

Багатостраждальна життя старої діви навчила її нехтувати людськими слабкостями. Вона була бадьора духом, виконана доброти, але позбавлена дару прощення.

Пройшли роки, сім'я мадемуазель де Варандейль, всі, кого вона любила, померли, і єдиним місцем її прогулянок стало кладовище, де вона доглядала за дорогими могилами ...

Занурившись у спогади, мадемуазель більше не слухає служницю. Тому продовжимо ж просту історію Жерміні Ласерте ...

Приїхавши до Парижа, вона працює в зубожілому кафе, де до неї пристають офіціанти. Дівчинка благає сестер забрати її звідти, але ті не бажають її слухати. Старий офіціант, опинившись з нею наодинці, гвалтує її.

Вражена Жерміні починає боятися чоловіків. Незабаром вона розуміє, що вагітна. Сестри всіляко переводять її, і дитина народжується мертвою. Жерміні знову віддають в служіння, вона постійно голодує. Ледь не померши від голоду, вона потрапляє до колишнього акторові, і той починає піклуватися про неї. Але актор скоро помирає, а Жерміні, намучилися в пошуках місця, нарешті надходить до пані де Варандейль, щойно поховала свою служницю.

У цей час Жерміні впадає в глибоке благочестя, віддаючи незатребувану ніжність свого серця молодому добросердій священика. Однак коли священик розуміє, що благоговіння Жерміні спрямоване насамперед на нього самого, він передає її іншому священикові, і Жерміні зовсім перестає ходити до церкви.

Сімейні нещастя направляють її думки в інше русло. Помирає її сестра, і чоловік її, кинувши хвору трирічну доньку, залишає місто. Жерміні наймає стару, поселяє її разом з племінницею в будинку, де живе мадемуазель де Варандейль, кожну вільну хвилину бігає доглядати за малям і буквально рятує її від смерті. Але тут перед від'їздом до Африки до Жерміні є інша її сестра і пропонує забрати дівчинку: адже Жерміні не може взяти дитину до себе, бо мадемуазель стара, і їй потрібен спокій, Жерміні треба тільки дати племінниці грошей на дорогу.

Приїхавши до Африки, сестра помирає. Її чоловік шле жалібні листи, вимагаючи грошей на утримання дівчинки. Жерміні хоче все кинути і поїхати до племінниці, але несподівано дізнається, що дівчинка вже давно - слідом за сестрою - померла. І Жерміні тут же забуває про своє бажання.

Поряд з будинком мадемуазель знаходиться молочна крамниця, яку купує землячка Жерміні, товста