і балакуча матуся Жюпійон. Жерміні часто заходить до неї - купити продукти і згадати рідні краї. Незабаром вона починає проводити там весь вільний час, їздить разом з господинею до її сина, що навчається в пансіоні для «дітей простолюду і незаконнонароджених». Коли ж матуся Жюпійон захворює, Жерміні сама відвідує дитини, возить йому гостинці і купує одяг. Товстуха Жюпійон задоволена: вона дістала дарову служницю, яка до того ж витрачає власні гроші на її чадо.
Але ось здоровань Жюпійон виходить з пансіону. Материнські почуття Жерміні до юного неробі поступово переростають в любовну пристрасть. Користуючись тим, що служба у мадемуазель необтяжлива, вона цілими днями стирчить в молочній, милуючись на свого красеня. «Уїдливий і нахабний», Жюпійон готовий волочитися за кожною гарненькою мордочкою, Оволодівши Жерміні, він швидко пересичується нею. Всі кому не лінь потішаються над романом «старі» Жерміні. Ще недавно Жерміні була найбільш шанованою служницею в кварталі, а тепер будь-який торговець вважає своїм обов'язком всучити їй гнилий товар, впевнений, що вона не стане нарікати господині, бо ретельно приховує від неї всі свої пригоди.
Вимолюючи любов зухвалого молодика, Жерміні продає свої деякі коштовності, купує йому майстерню і обставляє її. Приймаючи цей дар, Жюпійон навіть не знаходить слів подяки.
Від Жюпійона у Жерміні народжується дочка. Приховавши цю подію від господині, вона влаштовує доньку за містом у годувальниці та щонеділі разом з Жюпійоном їздить до неї. Несподівано приходить звістка, що дитина хвора. Боячись, що мадемуазель розкриє її таємницю, Жерміні чекає кінця тижня. Зволікання виявляється фатальним: дитина помирає.
Жерміні впадає в тупе відчай. Коли перше горі проходить, вона починає пити, старанно приховуючи це від пані де Варандейль.
Не витримавши віроломства свого коханця, Жерміні визнається в усьому його матусі. Та, зрозуміло, стає на бік сина, а коли Жерміні несміливо просить повернути їй гроші, витрачені на майстерню, її звинувачують у прагненні «купити» бідного хлопчика і зіпсувати йому життя.
Жерміні пориває з молочною і за всі свої негаразди відіграється на мадемуазель: грубить їй, веде господарство як-небудь. Самотня стара все терпить, бо давно вже дивиться на Жерміні як на «людини, яка коли-небудь закриє їй очі». Вона готова утешіть служницю, але, нічого не знаючи про її життя за межами дому, не може їй допомогти.
Жюпійон витягує жереб. Щоб відкупитися від солдатчини, потрібні гроші. Мати з сином вирішують обвести Жерміні навколо пальця і змусити її розщедритися. Зустрівши Жерміні на вулиці, Жюпійон робить вигляд, що вона у сварці тільки з його матір'ю, а сам він як і раніше чудово до неї ставиться. Він веде її в молочну, матуся Жюпійон ллє крокодилячі сльози, а Жерміні мовчить, але від погляду її Жюпійону стає страшно.
Через тиждень Жерміні повертається, несучи в хустці зібрані по грошам гроші. Вона зайняла у всіх, у кого тільки змогла, і тепер перебуває в кабалі у всього кварталу, бо її платні ледве вистачає на виплату відсотків. Вона розуміє, що Жюпійон не любить її, але думка про те, що він потрапить на поле бою, приводить її в жах.
Жерміні сама дивується, як низько вона впала, але нічого не може з собою вдіяти: вона готова на все, лише б утримати Жюпійона, що знов став її коханцем - виключно через гроші, бо її гаманець завжди до його послуг. Жерміні п'є, бреше мадемуазель, і, незважаючи на «майже побожне почуття», випробовуване нею до господині, краде у неї гроші, впевнена, що та навряд чи виявить пропажу. Жерміні одягається в дрантя, хиріє, дурнішає на очах, перетворюється на «распустеху», і Жюпійон кидає її.
Всю переповнюють її любов нещасна жінка раптово зосереджує на мадемуазель. Вона знову стає спритнішою і кмітливої служницею. Проте думка про те, що господиня дізнається про її борги, мучить її, не менше страждань доставляють їй і жадання тіла.
Не витримавши любовного томління, вона входить у зв'язку з шибеником-майстровим. Той, вирішивши, що у Жерміні є заощадження, пропонує їй вийти за нього заміж. Жерміні відмовляється розлучитися з мадемуазель, і коханець кидає її. Обуреваемая пожадливістю, ночами вона бродить по вулицях і віддається першим зустрічним. Ненароком вона стикається з Жюпійоном, і минула пристрасть спалахує в ній з новою силою. Але здоров'я її остаточно підірвано, і вона важко хворіє. І все ж вона продовжує працювати, бо боїться, що всі її гріхи відразу випливуть назовні, якщо господиня найме іншу служницю. Врешті їй стає так погано, що її відвезли до лікарні. Господиня відвідує її, піклується про неї. І ось одного разу мадемуазель приходить до Жерміні, а її просять впізнати труп.
До враженої смертю служниці мадемуазель починають стікатися кредитори з розписками Жерміні, Оплачуючи борги покійної, пані де Варандейль дізнається про невідомої їй стороні життя своєї служниці. Від несподіванки і гніву стара діва захворює. Але поступово гнів її проходить, залишається тільки жалість. Вона їде на кладовищі, знаходить спільну могилу і схиляє коліна там, де разом з іншими бідняками тепер покояться сумні останки Жерміні. «... Доля побажала, щоб тіло страдниці залишилося під землею таким же безпритульним, яким було на землі її серце».