Будівництво шпиля триває, Джослін працює разом з будівельниками, і раптом йому відкривається, що всі вони праведники, незважаючи на гріхи. І сам він розривається між ангелом і дияволом, відчуваючи, що його зачарувала Гуді зі своїми рудим волоссям.

У собор прибуває Візитатор з Цвяхом, який повинен бути замурований в основу шпиля. Крім іншого, Візитатор повинен розібратися з доносами, які надходили на Джосліна протягом усіх двох років будівництва. Автором їх був Ансельм, який звинувачував настоятеля в нехтуванні своїми обов'язками. Насправді ж в результаті будівництва Ансельм просто втратив частину своїх доходів. Джослін відповідає невлад. Візитатор бачить, що він рушив розумом, і відправляє його під домашній арешт.

У той же день на місто обрушується негода. У страху, що майже добудований шпиль звалиться, Джослін біжить до собору і вбиває в підставу шпиля цвях ... Вийшовши на вулицю, він падає непритомний. Прийшовши до тями, він бачить у ліжку тітоньку, що приїхала особисто просити його про поховання в соборі. Він знову відмовляє їй, не бажаючи, щоб її грішний прах оскверняв святе місце, і в запалі суперечки вона відкриває йому, що своєю блискучою кар'єрою він зобов'язаний виключно їй, точніше, її зв'язки з королем. Дізнається він і те, що Ансельм лише зображував дружбу , відчуваючи, що при Джосліна можна непогано влаштуватися. Знаючи, що не знайде підтримки серед кліру, Джослін потайки йде з дому, щоб «отримати прощення від нехристів».

Він іде до Роджера Каменяреві. Той п'яний. Він не може пробачити Джосліна, що той виявився сильнішим; всіляко проклинає шпиль. Джослін просить у нього пробачення: він адже «вважав, що робить велику справу, а виявилося, лише ніс людям погибель і сіяв ненависть». З'ясовується, що Пенголл загинув від руки Роджера. Джослін звинувачує себе в тому, що влаштував шлюб Пенголла з Гуді. Він ніби приніс її в жертву - він же її і вбив ... Роджер не може вислуховувати одкровень настоятеля і проганяє його. Адже через Джосдіна, переломили його волю, він позбувся Гуді, роботи, бригади робітників.

Джослін втрачає свідомість і приходить до тями вже вдома, у власній спальні. Він відчуває легкість і смиренність, звільнившись від шпиля, який починає жити тепер власним життям. Джослін відчуває, що вільний нарешті і від життя, і закликає німого юнака-скульптора, щоб пояснити, яке зробити надгробок. Приходить Речел, яка розповідає, що Роджер намагався покінчити з собою, але Джосліна вже немає справи до мирських турбот. Останній перед смертю, його відвідує думка: «Ніщо не відбувається без гріха. Лише Богу відомо, де Бог ».