«Афіняни, ви будете мати в мені радника, навіть якщо не захочете, але ніколи - підлесника, навіть якщо захочете». Іншим ораторам давали хабара, щоб вони говорили угодне хабарнику; Демосфену давали хабара, щоб він тільки мовчав. Його запитували: «Чому мовчиш?» - Він відповідав: «У мене лихоманка», а над ним жартували: «Золота лихоманка!» На Грецію наступав цар Філіпп Македонський, Демосфен зробив диво - своїми промовами згуртував проти нього незговірливі грецькі міста. Філіп зумів розбити греків в бою, але мрачнел при думці, що Демосфен однієї промовою міг зруйнувати все, чого цар досяг перемогами багатьох років. Перський цар вважав Демосфена своїм головним союзником проти Філіпа і посилав йому багато золота, Демосфен брав: «Він краще за всіх умів хвалити доблесті предків, але не вмів їх наслідувати». Вороги його, піймавши його на хабарництві, відправили у вигнання; йдучи, він вигукнув: «О Афіна, чому ти так любиш трьох самих злих тварин: сову, змію і народ?» Після смерті Олександра Македонського Демосфен знову підняв греків на війну проти македонян, греки знову були розбиті, Демосфен врятувався в храмі. Македоняне наказали йому вийти, він сказав: «Зараз, тільки напишу заповіт»; дістав писальні таблички, задумливо підніс до губ грифель і впав мертвим: у грифель він носив при собі отруту. На статуї на його честь було написано: «Якщо б, Демосфен , твоя сила дорівнювала твоєму розуму, навіки б македонянам не володіти Грецією ».

Цицерон до н. Е..) Був найбільшим римським оратором. Коли він вчився красномовству у завойованій Греції, його вчитель вигукнув: «НА ЖАЛЬ, остання слава Греції переходить до римлян!» Зразком для всіх ораторів він вважав Демосфена; на питання, яка з промов Демосфена найкраща, він відповів: «Найдовша». Як колись Катон Старший, він з незнатного роду, тільки завдяки своєму ораторському таланту дійшов від нижчих державних посад до самих вищих. Йому доводилося виступати і захисником, і обвинувачем; коли йому сказали: «Ти більше погубив людей звинуваченнями, чим врятував захистами», він відповів: «Значить, я був більше чесний, ніж красномовний». Кожну посаду в Римі займали по року, а потім належало рік управляти будь-небудь провінцією; зазвичай намісники використовували це для наживи, Цицерон - ніколи. У рік, коли Цицерон був консулом і стояв на чолі держави, був відкритий змову Катіліни проти Римської республіки, але прямих доказів проти Катіліни не було, а проте Цицерон виголосив проти нього таку викривальну мова, що той утік з Риму, а його спільники за наказом Цицерона були страчені. Потім вороги скористалися цим, щоб вигнати Цицерона з Риму; через рік він повернувся, але вплив його ослабла, він все частіше віддалявся від справ в маєток і писав твори з філософії та політиці. Коли Цезар йшов до влади, у Цицерона не вистачало духу боротися з ним, але, коли після вбивства Цезаря до влади почав рватися Антоній, Цицерон в останній раз кинувся до боротьби, і його промови проти Антонія славилися так само, як промови Демосфена проти Філіппа. Але сила була на боці Антонія; Цицерону довелося рятуватися втечею, його наздогнали і вбили. Його відрубану голову Антоній виставив на ораторській трибуні римського форуму, і римляни були в жаху.

Зіставлення. Хто з двох ораторів був більш талановитий - про це, говорить Плутарх, він не вирішується судити: це під силу лише тому, хто однаково володіє і латинською мовою і грецьким. Головним достоїнством промов Демосфена вважалася ваговитість і сила, промов Цицерона - гнучкість і легкість; Демосфена вороги обзивали буркотуном, Цицерона - жартівником. З цих двох крайнощів, мабуть, Де-мосфенова все ж краще. Крім того, Демосфен якщо і хвалив себе, то не набридливо, Цицерон ж був пихатий до смішного.Зате Демосфен був оратор, і лише оратор, а Цицерон залишив багато творів і з філософії, і з політики, і з риторики: ця різнобічність, звичайно, - велика перевага. Політичний вплив своїми промовами обидва чинили величезний, але Демосфен не займав високих посад і не пройшов, так би мовити, випробування владою, а Цицерон був консулом і блискуче показав себе, придушивши змову Катіліни. Чим безперечно Цицерон перевершував Демосфена, так це безкорисливістю: він не брав ні хабарів в провінціях, ні подарунків від друзів; Демосфен ж завідомо отримував гроші від перського царя і за хабарництво потрапив у вигнання. Зате у вигнанні Демосфен вів себе краще, ніж Цицерон: він продовжував об'єднувати греків на боротьбу проти Філіпа і багато в чому досяг успіху, тоді як Цицерон занепав духом, бездіяльно віддавався тузі і потім довго не наважувався протистояти тиранії. Точно так само і смерть Демосфен прийняв достойніше. Цицерон, хоч і старий, боявся смерті і метався, рятуючись від вбивць, Демосфен ж сам прийняв отруту, як личить мужній людині.

Деметрій і Антоній

Деметрій Поліоркет до н. Е..) Був сином Антігона Одноокого, найстарішого і сильного з полководців Олександра Македонського. Коли після смерті Олександра почалися війни за владу між його полководцями, Антигон захопив Малу Азію і Сирію, а Деметрія послав відбивати Греції з-підвлади Македонії. У голодні Афіни він привіз хліб; вимовляючи про це мова, він зробив помилку в мові, його поправили , він вигукнув: «За цю поправку дарую вам ще п'ять тисяч заходів хліба!» Його проголосили богом, поселили в храмі Афіни, і він влаштовував там гулянки з подругами, а з афінян брав податки їм на рум'яна і білила. Місто Родос відмовився йому підкоритися, Деметрій осадив його, але